Дмитро Даниленко: Спорт треба розглядати як частину сільської інфраструктури
Наші постійні читачі вже добре вивчили перо Дмитра Євгеновича ДАНИЛЕНКА з його численних спортивних репортажів. Уважно прочитаєш – і виникає враження, ніби ти й сам побував на тих чи інших змаганнях, що їх так цікаво, змістовно і авторитетно змальовує Дмитро. А зараз ми хочемо вас трохи познайомити із ним самим. Прибічник спорту і здорового способу життя приїхав до Синельникового за направленням після закінчення вишу. Працював на ресорному заводі в якості майстра заготівельно-пресового цеху, інженера - спочатку у відділі головного механіка, згодом – маркетингу. Там йому подобалося: і в колективи потрапляв хороші, і разом з тим мав змогу суміщати виконання своїх службових обов’язків зі спортом.
Та в 1998 році, коли на заводі різко впали об’єми виробництва, а ресорникам доводилося місяцями сидіти без зарплатні, Дмитро кардинально змінив своє життя. Його запросили працювати в одну з комерційних структур в Дніпропетровську. Нічого не вдієш: треба було годувати родину.
Ще навчаючись в інституті, герой нашого допису брав участь у футбольних змаганнях. А починаючи з 1985 року, він почав займатися футбольним суддівством та організацією спортивних заходів. Дмитро пригадує, що в часи розвитку ресорного на заводі було створено аж вісім футбольних команд, не говорячи вже про інші види спорту. Часто проводилися спартакіади, на яких ресорники змагалися між собою в майстерності володіння м’ячем. Проходили спортивні змагання і на більш високому рівні. 30 років тому команда СРЗ «Торпедо» вийшла у фінал чемпіонату кубку області та півфінал кубку України серед робітничих команд. Дмитро говорить: «Державна підтримка спортивно-культурного життя тоді була на дуже високому рівні. Такі заходи збирали чимало глядачів і викликали зацікавленість серед населення. Хлопчики та дівчатка, які приходили як глядачі до концертних залів або стадіонів, бачили на сцені чи спортмайданчиках своїх сусідів або друзів, та йшли слідом за ними записуватися до різноманітних гуртків чи секцій. Звичайно, не всі з них досягли певного рівня майстерності , але більшість з них спромоглися змінити свій світогляд. В подальшому вони і своїх дітей виховували у дусі всебічного розвитку, віддаючи їх до спортивних секцій. Таким чином, виникли цілі спортивні династії, яких сьогодні, на жаль, надто мало. Та вони є. Наприклад, родини Матвєєвих – батько і син Михайли, відомі гравці команди «Революціонер» та «Торнадо», брати Сергій та Олександр а також син Олександра Сергій Карабаєви. Як не згадати в цьому ракурсі відому родину гирьовиків Зінченків з Великомихайлівки – батька Михайла, доньку Ольгу та сина Євгена. За приклад можна привести також династії Несвіцьких, Семилітів, Білухи».
Багато років Дмитро Даниленко займався організацією змагань і одночасно суддівством футбольних матчів районного, обласного, республіканського та всесоюзного рівнів на громадських засадах. Вже шість років він є головою Синельниківської районної організації Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства «Колос». Це спортивне товариство було засноване ще у 1950 році і на своєму віку переживало різні часи. Багато спортсменів-колосовців досягли високих щаблів п’єдесталу пошани, в тому числі на міжнародних змаганнях. Дмитро констатує, що раніше не було такого відтоку населення з сільської місцевості, як зараз. Практично в кожній сільраді були футбольна та волейбольна команди, і деякі з них навіть брали участь в обласних та республіканських змаганнях. Це такі команди, як «Колос» (Раївка), «Революціонер» (Новогніде), «Нива» (Варварівка) та ін. На жаль, зараз картина змінилася, і більшість сільчан, особливо молодь, виїздять у великі міста, а то й за кордон в пошуках роботи.
Наразі завдання «Колосу» - збереження спортивних традицій серед тих, кому їхати немає куди. «А ще ми маємо на меті призвичаїти дітей до систематичних занять спортом, аби він став одним з головних чинників їхнього життя, - додає Дмитро. – Тільки постійні виїзди на змагання в інші регіони та спілкування з колегами-спортсменами не лише обласними, а й з усіх куточків України, можуть позитивно подіяти на формування світогляду кожної особистості».
В районі є чимало людей, які принесли славу нашій Синельниківщині. Деякі з них з різних причин перебувають зараз за межами спортмайданчиків. «Ми збираємо ветеранів волейболу та футболу, аби вони мали можливість пригадати своє спортивне минуле, - наголошує Дмитро Євгенович. - Колосовці беруть участь у зустрічах ветеранів різного рівня, де ми не «пасемо задніх», посідаючи найвищі місця на всеукраїнських та міжнародних турнірах. Ми не забули й про славетну футбольну команду «Революціонер», членам якої нещодавно з нагоди 30-річчя їхньої перемоги у чемпіонаті області були вручені подарунки. Деякі ветерани, які знову відчули смак спортивної боротьби, стали інакше ставитися до свого віку, відчули себе потрібними в житті. І цим вони подають гарний приклад для молоді, адже спорт не має вікового цензу!»
Завдяки зусиллям фізкультурних активістів чимало дітлахів вже не уявляють свого життя без спортивних змагань. Але, на жаль, вони не завжди отримують підтримку з боку дорослих, які мотивують це недостатньою кількістю грошей. Хоча деякі з цих юніорів вже досягли певного рівня майстерності, їм би й надалі слід було б займатися обраним видом спорту.
«Користуючись нагодою, хочу на сторінках вашої газети висловити подяку районній раді на чолі з Костянтином Кравченком, голові Раївської сільради Юрію Мартиненку, який одночасно є головою Федерації футболу Синельниківського району, та спонсорам, яким небайдужа доля спорту на Синельниківщині», - говорить Дмитро Даниленко, який вважає, що фізичну культуру і спорт треба розглядати не як розвагу, а як частину сільської інфраструктури.
О. МУЛЬОВАНА