Вони захищали Україну
Напередодні величного свята – Дня Перемоги - з друку вийшла книга Людмили Дем’яненко під назвою «Вони захищали Україну». Це збірка нарисів про сучасних військовослужбовців, гідних продовжувачів славних традицій беззавітного служіння Батьківщині, яку започаткували наші пращури, підтримали батьки й діди під час Другої світової… Ця книга – про патріотично налаштованих хлопців, славгородців, які живуть поруч, дихають з нами одним повітрям. Пройде деякий час, і про учасників антитерористичної операції на сході країни ходитимуть легенди. Наші героїчні сучасники, безперечно, увійдуть в історію разом зі славетними бійцями-українцями минувшини…
У своїх коротеньких нарисах авторка розповіла про земляків, хто в наші часи зі зброєю в руках відстоює територіальну цілісність України, не допускаючи ворога на нашу рідну Синельниківщину. Про тих, хто ризикує життям і здоров’ям, щоб лунав дитячий сміх і люди мирно працювали, щоб небо, нарешті, стало безхмарним. «Я вдячна молодим ветеранам, воїнам АТО, які дуже скромно, хоч і скупо, розповідали мені про свою участь у бойових діях і фронтові будні, здебільшого говорячи: «Все нормально», - в своїй передмові пише Людмила Дем’яненко. – Їхня участь у захисті України – сторінка історії нашого селища Славгород. Народ повинен знати своїх героїв, які в нерівному двобої з терористами протиставили свій патріотизм, відповідальність, любов до країни, яку ототожнюють зі своїм рідним краєм, дорогими людьми. І саме за це їм наша людська вдячність і низький уклін».
Із селища Славгород під час мобілізації до зони АТО були призвані такі молодики: Володимир Бухно, Олександр Габров, Дмитро Гриб, Роман Єрмак, Володимир Любчик, Олександр Перепелиця, Віталій Переяслав, Руслан Подафет, Олександр Стрельченко, Руслан Харченко, Сергій Четвіряков, Михайло Домаш, Сергій Чередниченко, Сергій Лашко, Сергій Якубовський, Юрій Старченко, Сергій Какойло, Максим Бахмат, Дмитро Ковальчук, Віктор Поліщук, Володимир Кулик, Михайло Чубатюк, Микола Мельник, Роман Линник, Олександр Літвінов.
В одному з добротних та охайних будиночків Славгорода мешкає родина учасника АТО Сергія Анатолійовича Якубовського – дружина Лілія, діти – четвертокласниця Тетянка, чотирирічний Дмитрик і бабуся Тетяна Василівна. Вони з нетерпінням очікують на повернення свого чоловіка, татуся й зятя, який зі зброєю в руках захищає Україну, мир та спокій своєї родини, своїх односельців. Народився він 26 вересня 1980 року в с. Солоному (Запорізька обл.). Після одруження проживає у Славгороді. Мобілізований до зони АТО 11 лютого 2015 року – спочатку знаходився в навчальному центрі м. Чугуєва, згодом переведено до смт Черкаського Новомосковського району в 93 окрему механізовану бригаду. Спочатку перебував на другій лінії оборони в Донецькій області (Желанноє, Водяне, шахта «Бухтівка»); від серпня 2015 по лютий 2016 рр. – на передовій лінії оборони. Сержант Сергій Якубовський – заступник командира взводу, тому постійно в напрузі, разом зі своїми побратимами мужньо долає усі труднощі та небезпеку.
Дмитро Гриб був призваний до АТО під час першої хвилі мобілізації – у березні 2014 року. Без попередньої підготовки боєць 25-ї окремої Дніпропетровської повітряно-десантної бригади потрапив прямо на фронт – до м. Рубіжного Луганської області, яке було під контролем так званої ЛНР. Умови, в яких доводилося тоді воювати захисникам, були складні: не вистачало води, продуктів харчування, був поганий одяг, дошкуляв холод – усе це доводилося бійцям мужньо витримувати. Допомагали місцеві жителі та волонтери. Разом з побратимами відбивав Рубіжне, потім Лисичанськ, Сєвєродонецьк, Слов’янськ, Краматорськ. Запекла боротьба точилася за Дебальцеве, Шахтарськ, Авдіївку, Комунар. Умілий навідник самохідних артилерійських установок неодноразово одержував подяки від командира взводу. За героїзм і мужність, зразкове виконання своїх обов’язків Гриб Дмитро Володимирович нагороджений нагрудним знаком «За військову доблесть» та нагрудним знаком «20 років ВДВ України». Дмитро знав, що його люблять і чекають з перемогою живим і здоровим батьки – Наталія Андріївна і Володимир Андрійович, дружина Марина та новонароджений синок Михайлик. Тому не міг допустити знавіснілого ворога далі, щоб рідні міста і села не зазнали таких руйнувань і смертей, як на Донбасі.
Людмила Дем’яненко впевнена: земляки-славгородці, учасники бойових дій на Сході України, які вже виконали свій священний обов’язок і які продовжують його нести, гідні нашої загальної пошани. Хлопці, які ще лишаються на бойовому посту, чекають того дня, коли нарешті настане кінець війни і вони повернуться додому, до рідних домівок. З нетерпінням чекають на героїв вдома рідні, друзі, знайомі та вся громада рідного краю, який зветься – Синельниківщина.
Автор збірки та Славгородський селищний голова Василь Сороковський висловлюють щиру подяку сільгоспвиробникам: Дмитру Гапоненку, Віктору Гриньку, Миколі Зузику, Миколі Карасьову, Володимиру Сулаєву та приватному підприємцю Юрію Сенюрі, за допомоги яких книга про героїчних земляків побачила світ.