90-ЛІТТЯ В РОДИННОМУ КОЛІ
19 листопада своє 90-річчя відзначив мешканець села Веселого Раївської сільської ради Іван Іванович Пустовий: ветеран війни та праці, прекрасний сім’янин і дбайливий господар.
З нагоди ювілею від імені районної влади та від себе особисто Івана Івановича привітали голова районної організації ветеранів України Олександр Житніков та секретар Віталій Петров, начальник управління соцзахисту населення РДА Ганна Лаптєва і Раївський сільський голова Людмила Бойко. Вони подарували ювілярові квіти, матеріальну допомогу та продуктовий набір, а ще – побажання довгих років життя, міцного здоров’я, родинної злагоди і мирного неба над головою.
Іван Пустовий народився на території Миролюбівської сільської ради, звідти в 1943 році був призваний до армійських лав на захист рідної землі від нацистських загарб-ників.
- 24 вересня 43-го я пішов до Роздорів босим, в одній сорочці та штанах – просто більше в нас не було нічого: хвора мати сама піднімала трьох діточок. Там нас навчили стріляти і погнали до села Вербового Запорізької області, де я склав присягу і отримав свою «берданку». Від того населеного пункту було 30 кілометрів до Дніпра, тож тоді вперше й почув, як стріляє «Катюша», - згадує Іван Пустовий, котрий потрапив до полку автоматників.
Розповідаючи про форсування Дніпра, Іван Іванович небагатослівний: «Було дуже темно… Пустили димову завісу, а її вітром розвіяло вщент. На острові Хортиця снайпери засіли – голови не підняти. Переправлялися на човні-розкладушці по 12 чоловік на борту, гребли без весел – руками».
Саме там, на Хортиці, Іван Іванович, отримавши поранення під час переправи, потрапив в полон. «Так і закінчилася моя війна», - гірко посміхаючись, говорить ветеран і додає, що після звільнення в 1945 році довелося йому, як колишньому військовополоненому, залишатися на службі аж до 1949 року.
- Хіба ж в мене тоді був вибір? З тими, хто потрапляв у полон, розмова потім була короткою. На жаль, так і не дочекалася мого повернення мати – померла в 1947 році, - зітхає Іван Пустовий.
Повернувшись зі служби, Іван Іванович почав опановувати мирну професію тракториста на курсах в Покровці. Згодом одружився з гарною, працьовитою дівчиною Галиною, з якою й перебралися до села Веселого. 18 років пропрацював на залізниці, звідки й пішов на заслужений відпочинок.
Зараз сивочолий ветеран мешкає разом з донькою Любою. Має неабияке багатство: п’ятеро онуків і трьох правнуків. Всі рідні та близькі Івана Пустового щиро зичать йому відзначити в родинному колі столітній ювілей. Сподіватимемося, що надії цієї великої сім’ї справдяться – та й не може бути інакше в родині, де панують любов і взаємопідтримка, піклування одне про одного і щира віра в благополучне майбутнє.
С. КАДОШ