Будувати, ремонтувати, наглядати – прерогатива влади
Ми добре пам’ятаємо, як раділи жителі Малої, коли кілька років тому керівництво заводу ЗБК вирішило зробити для міста подарунок - збудувати тротуарну доріжку. Її проклали від підприємства й до самісінької території залізничного вокзалу. Щедрий жест, нічого не скажеш! Адже тими зручностями з тих пір користуються не лише співробітники заводу, а й чимала кількість малівців.
- Аби ви тільки знали, як обридло багнюку під час негоди з року в рік ногами місити. Здається, що її стало надзвичайно багато, коли прибрали з нашої вулиці залізничну колію. Старожили стверджують, що її ще під час війни проклали, а за радянських часів під метеорологічний вагончик використовували, - говорить Людмила, яка проживає по вул. Г. Сковороди. – Тож уявляєте, як все те добро з роками влежалося, втрамбувалося. І як треба було в землю «вгризатися», аби його звідтіля витягти. Очевидно, дуже це комусь потрібно було. Витягли, збагатилися. А по собі залишили розруху. Щоправда, згодом вулицю відсипали, але стан речей це не надто врятувало. Баласт як слід не втрамбували, тож майже відразу з’явилися на дорозі ями, які під час відлиги вщерть водою наповнюються, а багнюка набула якогось червонуватого кольору. Тож зрозуміло, що всі ми не могли нарадуватися, коли від ЗБК доріжку з тротуарної плитки поклали. Така розкіш: приходиш на роботу, а взуття майже чисте. Було б добре, якби дороги по вулицях Г. Сковороди та Колійній як слід хоча б відсипали, якщо коштів на капітальний ремонт не вистачає. Або хоча б тротуари по усій довжині вулиць проклали, аби місцеві люди відчули, що влада хоч якимось чином і про жителів Малої піклується.
Та, очевидно, не всім до вподоби, коли в місті з’являються якісь перетворення на краще. Півтора роки тому комусь знадобилися бордюри, тож «добрі господарі» вирішили взяти «дещицю» від збудованої ЗБКівцями доріжки. Треба віддати їм належне: видно, поцупили лише потрібну їм кількість, на інше не зазіхали. Так на якийсь час все й заморозилося: ніхто не ремонтує, але ніхто більше й не краде. Та такий стан речей існував лише до останнього часу: кілька тижнів тому комусь вже й тротуарна плитка знадобилася. Без бордюрів, що її докупи тримали, витягати плитку – проста річ. Таким чином, потихеньку-полегеньку, плиточка по плиточці, залишаться жителі Малої без тротуарної доріжки, яку вони колись європейською охрестили…
В усі часи, в будь-якій громаді існували варвари, яким до вподоби руйнувати збудоване. Їх небагато, та, на жаль, вони є. Однак, на нашу думку, це не привід випускати ситуацію з-під контролю, полишати все напризволяще. Ми так гадаємо: треба і зловмисників ловити, накладаючи на них величезні штрафні санкціії, аби покривалися розходи на відновлення інфраструктури. І разом із тим понівечене тими нелюдами народне добро вчасно ремонтувати.
А. БІЛЕЦЬКА