Чи погодяться депутати зменшити процентну ставку для батьків за навчання в музичній школі?

«Музика подібно дощу, крапля за краплею, просочується в серце та оживляє його». Це слова видатного французького прозаїка, романіста, публіциста Ромена Роллана, який зумів так тонко підмітити потужний вплив музики на емоційний стан людей. Хто з нас не відчував того впливу? Чи то ваше серце починає несамовито битися в унісон з енергійним роком на дискотеці, чи то клубок підступає до горла від сумного мелодійного романсу… Музика настільки емоційна, що має здатність достукатися до кожного з нас красномовніше за будь-які слова. Вона викликає передчуття чогось прекрасного і разом із тим непохитної віри в те, що всеоб’ємне щастя неодмінно постукає і в твої двері. То що ж такого незвичного існує в музиці й чим вона так чіпляє струни наших душ – на це, мабуть, ніхто не в змозі надати чіткої відповіді. Навіть батько теорії еволюції Чарльз Дарвін так і не зміг знайти пояснення нашій унікальній здатності сприймати та створювати музику. Він називав цей хист «найзагадковішим з тих, якими наділене людство». А дехто взагалі ставить під сумнів користь від тієї здібності. Так, ніхто й не перечить - до музики не можна доторкнутися, пошити з неї одягу чи вжити на сніданок замість склянки молока. Але ж не хлібом єдиним живе людина. І потребує вона не лише земних благ, а й духовного доторку до невимовно прекрасного.

Саме цьому – народженню досконалих витончених звуків і навчають дітлахів в нашій школі культури і мистецтв, де відкрито 7 відділень. Майже п’ятдесят п’ять років тому загорілася зірка під назвою «Музична школа», щоправда, називається вона тепер дещо інакше – «Школа культури і мистецтв». Палає вона й зараз і, маємо надію, не потьмяніє і в майбутньому, адже «якщо хтось запалює зірки, значить комусь це потрібно». І в першу чергу – нашим юним синельниківцям, які вже змалку віддали своє серце чарівним звукам, що звуться музикою.

Тож неабияку стривоженість і обурення у батьків, діти яких відвідують музикалку, викликало здорожчання в ній навчання. Так, не всі батьки в змозі сплачувати вдвічі більшу суму, аніж ту, на яку звично розраховували. Адже далеко не кожний сімейний бюджет може витримати такого «кровопускання» свого гаманця. Між тим, цей навчальний заклад відвідують діти обдаровані й талановиті, які вже не уявляють себе поза світом мистецтва. У більшості з них навіть думка про те, що їм доведеться кинути заняття в музикалці, викликає пригнічений стан душі. Я їх добре розумію, адже сама в дитинстві страшенно заздрила тим хлопчикам і дівчаткам, які навчалися грати на якомусь музичному інструменті або ж мали хист до вокалу. Мені  – де правду діти – «ведмідь наступив на вухо», тож під час виступів художньої самодіяльності на мою долю діставалася роль читця. Але попри запевняння дорослих, що те в мене доволі майстерно виходить, прекрасно пам’ятаю гіркі почуття, які я тоді відчувала…

Отже, навчання на фортепіанному відділенні з січня місяця стало коштувати 256 гривень на місяць; на відділенні народних інструментів, де навчають грі на баяні, акордеоні та гітарі – 224 грн; на оркестровому відділенні (струнні та духові інструменти) – 192 грн; на художньому та вокальному відділеннях – 192 гривні.

Ми попросили директора школи культури і мистецтв Валерія Борисовича АРТЬОМОВА надати детальне  роз’яснення, з якої причини у їхньому закладі так різко підвищилися ціни на навчання. Директор розповів, що згідно з постановою Кабміну, сума для сплати за навчання, так би мовити, «прив’язується» до мінімальної зарплатні. Основна сума відшкодовується з місцевого бюджету, а міська рада затверджує процентну ставку, яку повинні сплачувати батьки. Вона складає 6, 7 або 8 відсотків (залежно від того, на якому відділенні навчається дитина). Нічого не змінилося – той самий процент залишився й наразі. Однак всім відомо, що з початку поточного року мінімальну заробітну плату було підвищено до 3 тисяч 200 гривень, що й потягло за собою те підвищення, про яке так багато зараз говорять в нашому місті.

«Дуже прикро на серці від того, що близько десяти дітлахів через це не мають тепер можливості відвідувати нашу школу, - говорить Валерій Артьомов. - Тож ми звернулися до міськвиконкому з проханням  винайти можливість якимось чином вийти з цього скрутного становища. Реакція на наш лист не забарилася – вже підготовлено проект рішення виконавчого комітету міської ради про погодження розміру батьківської плати за навчання в школі культури і мистецтв. Якщо депутати підтримають це рішення, а я маю на це неабияку надію, то вже з першого березня процентну ставку для батьків буде зменшено. Лише для навчання по класу «фортепіано» ставка складатиме п’ять відсотків; для всіх інших – чотири.

Я в жодному разі не зменшую ролі центру дитячої творчості, й там діти можуть займатися мистецтвом, відвідувати гуртки. Але ж наша школа не лише дає можливість дітлахам змістовно проводити своє дозвілля, а й по її закінченню надає свідоцтво про отримання професійного навчання. Це своєрідний старт для тих юнаків та дівчаток, які творчість оберуть собі за професію. Багато випускників нашої школи продовжують навчання у вишах по своїй спеціальності, а 90 відсотків викладачів школи – також наші вихованці. До речі, наші геніальні викладачі діляться своїм талантом з дітьми з різних куточків світу. Під їх орудою освоюють мистецтво музики не лише в Україні, а й, наприклад, в Канаді та Ізраїлі».

В 2010 році наша школа культури і мистецтв за результатами атестування визнана однією з найкращих по області (а їх на Дніпропетровщині близько сотні). Важливим є також і те, що вона має свою будівлю з власною котельнею, прекрасною затишною актовою залою, на сцені якої діти відчувають себе справжніми музикантами, співаками, танцюристами, акторами. Адже вони цим живуть, і кожний виступ для них – то не лише свято, а й своєрідне випробовування власних сил. Вони беруть участь в конкурсах та фестивалях всіх рівнів – як міських, так і обласних, регіональних та всеукраїнських. І, як правило, вихованці ШКМ на таких заходах частенько отримують призові місця, чим дуже пишаються як вони самі, так і їхні батьки. І, звісно ж, викладачі школи, які всю свою майстерність, вміння й талант вкладають в своїх вихованців, навчають їх посидючості й наполегливості для досягнення мети. Валерій Артьомов стверджує, що в їхньому творчому закладі працюють лише небайдужі люди, які просто не уявляють свого життя без учнів та мистецтва. Серед них – заслужений діяч мистецтв, автор неперевершених поетичних рядків та викладач з величезним стажем роботи Ігор Білий; Ірина Паламарчук (її чарівний голос просто заворожує слухачів), під керівництвом якої два відділення – клас вокалу і клас бандури; Петро Філоненко – віртуозний скрипаль – клас оркестрового відділу; талановиті піаністки Раїса Харіна та Валентина Луценко.

Сам Валерій Борисович також закінчив нашу музичну школу в 1978 році, потім – Дніпропетровське державне музичне училище ім. Глінки, а після служби в армії – Харківський інститут мистецтв ім. Котляревського. Він пригадує, що ще на початку сімдесятих років його здібності помітив відомий за межами Дніпропетровщини композитор та поет Кім Бей, який на той час викладав музику і співи в шостій школі. Саме з його легкої руки тоді він вперше взяв до рук баян… І тепер ось вже 35 років як сам передає свою майстерність синельниківським дітлахам. 

Ось такі вони, наші талановиті викладачі зі школи культури і мистецтв. Вони ладні були б працювати тут і задарма – та, на жаль, в нашому недосконалому світі людина ніяк не може обійтися без того «презренного металу»…

О. МУЛЬОВАНА