Для мера і його заступників головне - не діти, а чисте місто?!

У середу до нашої редакції надійшов тривожний сигнал: батьки дітей, які навчаються у шостій школі, стурбовані тим, що учнів примусили наводити лад на території парку «Дружба-Достик».

І начебто, все в порядку – так і повинно бути: дітлахів у всі часи долучали до колективної праці. Розім’яти м’язи на природі замість сидіння на уроці  – те для дітлахів лише в радість. Все це так. Однак, є одне «але». Все було б добре, якби в районі «Зірки», де прибиралися діти, не буяла розкішним квітом амброзія. Там цього алергену – хоч греблю гати! А діти її затято виривали руками (до речі, всі вони були без рукавичок та захисних масок), виносили кудись за територію цілими ковдрами. Робили все те під керівництвом вчителів швидко й весело, навіть не підозрюючи про те, яку страшну хворобу сіє амброзія, особливо зараз, коли вона цвіте.   

Додзвонитися до директора школи, аби вияснити, хто ж дав таку команду – задіяти учнів школи для боротьби із карантинним бур’яном, нам не пощастило – вона не взяла слухавку. Видно, попередили вчителі свою директорку про те, що з нею хочуть поспілкуватися журналісти. Минулого понеділка, під час оперативної наради у міського голови мова йшла про те, що в середу буде наводити лад на території пам’ятника відділ освіти. Саме відділ освіти! Ми вважали, що річ ведеться про педагогічних працівників, а не дітей. Дивним є те, що усі інші прибиратимуть місто в п’ятницю. Чому б не навпаки? Нехай би комунальники (до речі, це входить в їхню сферу діяльності – слідкувати за станом парків та вчасно боротися зі шкідниками. І на тих же самих оперативках вони частенько звітують про те, що лад там вони наводять. В такому разі звідкіля взялася така величезна кількість того клятого алергену? – прим. ред.) спершу амброзію вибрали, а потім і дітей можна було б з легким серцем задіяти.

Переймаючись здоров’ям підростаючого покоління, хочеться звернутися до очільника нашого міста. Шановний Дмитро Івановичу, те, що Ви слідкуєте за тим, як школи готуються до навчального року та виділяєте з бюджету доволі значні кошти на розвиток освітянської сфери – це дуже добре. Але якщо діти, не дай Господь, почнуть масово хворіти через безпосередній контакт зі страшним алергеном – то Ваші добрі справи просто зійдуть нанівець.

І все ж таки чекаємо на відповідь: «Чому дітей долучили до роботи з небезпечним алергеном?».

А. БІЛЕЦЬКА