Дякую меру за турботу та допомогу

У 2014 році нашу країну спіткало велике горе: нога ворога знову ступила на її родючу землю, був порушений мир, який панував на українській землі 70 років. Тисячі синів взяли зброю в руки та  встали на захист кордонів України, миру та спокою своїх дітей, дружин, матерів. На превеликий жаль, чимало мужніх захисників ніколи більше не повернуться додому, адже за свободу рідної землі вони віддали найдорожче - своє життя...

Життя  мого сина,  Алтуніна Валерія Володимировича, обірвалося на сході України влітку 2014 року разом з 40 військовими -  десантниками та 9 членами екіпажу, які загинули від рук терористів неподалік аеропорту «Луганськ» в авіакатастрофі. Я втратила свого сина,  свою радість, надію та опору в житті. Я не знала, як жити далі в цьому світі, де брати сили, кошти для вирішення своїх побутових потреб.  На допомогу прийшли добрі люди, серед яких - міський голова Дмитро Іванович Зражевський, який спілкувався зі мною особисто.

На моє прохання  мер організував транспорт для того, щоб я відвідала могилу сина у Кривому Розі, допоміг замінити старі двері у під’їзді будинку, де я проживаю. З нагоди Дня захисника України провідав мене, вручив матеріальну допомогу та медаль міського голови на знак пам’яті про мого єдиного сина «За оборону рідної держави».

Така увага та підтримка з боку  чужої, на перший погляд, людини, придала мені сили та відчуття, що я не самотня  в цьому світі. Дуже дякую за турботу та увагу до мене.

 З повагою, Гріченко Марія Сергіївна