Її життя пов’язане зі співом
Живе в надзвичайно мальовничому селі Старовишневецькому ПОШЕВЕЛІНА Аня, яка немов з молоком матері увібрала в себе незрівняну красу рідного краю. Тут всі знають і поважають багатодітну дружну родину Пошевеліних за їх працелюбство й шанобливе ставлення до людей. А ще – за величезний хист до вокалу, притаманний їм геть усім. Анюта, коли ще й говорити до пуття не вміла, вже тоді намагалася щось тихенько мугикати – немов те пташенятко щебетало. Всі справи в їхній родині гуртом робляться – і працюють, і співають разом із матусею Оленою, татком Олександром і героїнею нашого допису семеро її сестер та двоє братиків. В свої 12 років – як би не дивно те звучало – Аня вже тіткою стала – має двох племінників, яких любить до безтями.
Це зараз вона стала зовсім дорослою – вже в шостому класі Вишневецького навчально-виховного комплексу навчається, розквітає нашою, українською вродою. І свій співочий талант розвиває – в цьому році вона стала переможницею вокального районного конкурсу «Моє Придніпров’я». Першою помітила в дівчинці неабиякий хист до вокалу її перша вчителька Аліна Анатоліївна Кравченко, яка усіляко сприяла його розвитку. Зараз батьки подумують над тим, що її треба до міської школи культури і мистецтв на навчання відправити. Хоч і далеченько до міста діставатися, та Анюта твердо вирішила свою долю пов’язати із вокалом. В сім’ї вирішили: не можна з часом та ви-тратами рахуватися, якщо дитині для подальшого зростання потрібне спеціальне навчання.
В школі пишаються своєю обдарованою ученицею. Заступник директора Вишневецього НВК так відкликається про дівчину: «Вона не лише гарно співає, а й добре навчається. Енергійна, тямуща, налаштована на позитив. На добрі справи націлена. Ми всі впевнені, що вона досягне в цьому житті неабияких вершин».
Хоч іноді й хочеться Анютці байдики побити, та вона собі цього не дозволяє. Всі ж працюють, і їй не до лиця задніх пасти. Вдома вона не лише за підручниками сидить, а й допомагає батькам (зізнається, що робить те з радістю) по господарству. А воно у Пошевеліних чималеньке: корова, бичок, дві телички, кабанчики, свійська птиця. Про город – то годі й казати – лише встигай його впорядковувати. Однак, «делу – время, а потехе – час». Разом зі своєю найближчою подругою Єлизаветою Хоменко (з якою вони діляться своїми найпотаємнішими дівочими секретами й допомагають одна одній в скрутну хвилину) та іншими однокласницями полюбляють у волейбол пограти. А ще – досить дивне для дівчаток захоплення – у футбол. Створили таку собі дівчачу команду, й навіть інколи у хлопців виграють.
Нам пощастило почути, як з вуст Ані легко й невимушено ллється українська пісня. Ми цілковито впевнені: пройде деякий час, і ця талановита дівчина своїм неперевершеним співом прославлятиме свій рідний край не лише тут, у нас, а й далеко за межами Синельниківщини. Пишаємося тобою, Анютко!
О. МУЛЬОВАНА