Майчани пам’ятають подвиг визволителів

Землі нашого села Майського чули скрип коліс чумацьких маж (вози спеціальної конструкції, пристосовані до бездоріжжя) – старожили розповідали, що південно-західніше с. Ново-Миколаївка і до Кислянських земель проходив чумацький шлях з півночі на південь до Азовського моря.

До 1917 року землі, де зараз розташоване наше село, належали поміщику Леонову і великим куркулям Косорукому, Піскунову, Клочку, Ляшенку, Петьку, Григоренку, Льовшину та іншим. В 1928 році тут було організовано радгосп № 17 (з часом – ім. С.М. Будьонного, з 1958 р. – «Дружба»), тоді ж почали будувати центральну садибу.

Мирна праця трудівників радгоспу була перервана нацистською навалою: трудівники евакуювали машини і худобу в кількості 2000 голів. Захищати Батьківщину на фронт відправилися наші односельці, проте війна вимагала не тільки бойової сили та техніки, а й хліба. Для цього працювали на полях і фермах наші земляки: І.М. Денисов, Є.Г. Блоха, К.І. Петрова, М.П. Тупало, А.М. Утєшева, Т.В. Тарасенко-Тремба, М.С. Горбатих, Н.Ф. Урсулова, Г.С. Вовченко, О.А. Клименко, які нагороджені медаллю «За доблестный труд в войне 1941-1945 гг.».

Напевне, однією з найтрагічніших сторінок в період нацистської окупації нашої країни було примусове вивезення людей на каторжні роботи до Німеччини. Серед них жителі нашого радгоспу: Н.Г. Ярова, Н.К. Прихно, О.К. Прихно, П.І. Хасенко, М.І. Хасенко, Н.П. Ярова, М.М. Кушнір, І.М. Тищенко, В.О. Яланська, П.О. Яланський, В.Р. Пхенда, Г.Г. Хасенко, Ф.І. Пхенда, М.К. Хасенко, В.Д. Бур’ян, О.С. Тупало, Ф.С. Тупало, Г.І. Кущевська, М.В. Вакуліч, П.Н. Тупало, К. Кузява, К.І. Саляєва, І.Л. Кирильчук, Є.М. Шкарбан.

Наші дівчата були серед тих, хто брав безпосередню участь у бойових діях, і стали справжніми ветеранами-фронтовичками: Парасковія Овсієнко, Лідія Тупало, Віра Бондар. 

19 вересня 1943 року село Майське було звільнене бійцями 25-ї гвардійської стрілецької дивізії полковника Г.А. Криволапа…

Після Великої Перемоги 1945-го радгосп знову відновив свою діяльність – в тяжких умовах довелось відбудовувати зруйноване господарство. На початок 1946 року радгосп мав: 7 тракторів, 5 зернових комбайнів, 2 автомашини, 54 коня (з них робочих – 45 голів), ВРХ – 368 гол. (в тому числі корів – 72), свиней – 10 гол.

Поступово життя налагоджувалося: в радгоспі було побудовано радіовузол, комутатор, майстерню по дереву, токарню, в 1959 році провели високовольтну лінію.

Станом на 1 січня 1963 року всього по радгоспу нараховувалося 689 дворів, з них 75 – у Майському. Крім тваринництва і вирощування зернових сіяли кукурудзу, соняшник, буряки, городину (кавуни, дині, помідори, огірки, редиску, картоплю), займалися садівництвом, виноградарством, бджільництвом.

В травні 1978 року в пам’ять про незабутні дні боїв за звільнення села був відкритий меморіальний комплекс воїнам, загиблим під час Другої світової війни. І скільки б років не пройшло, вдячні жителі Майського не забудуть ратних подвигів своїх визволителів – могили героїв прикрашені квітами, люди приходять сюди і в будні, і в дні свят, щоб вклонитися цим священним місцям.

Г. КУЛИК

Довідково:

Орденом Леніна: головний зоотехнік Ю.Д. Толстова, скотар О.О. Овчар.

Орденом Трудового Червоного Прапора: доярка П.Н. Соколовська, трактористи В.С. Драбинка, В.Є. Андрієвич, О.М. Яговець.

Орденом Трудової Слави ІІІ ступеню: доярки М.А. Дуркіна та Н.С. Чернишенко.

Орденом «Знак пошани»: директор радгоспу М.М. Шкарбан, головний агроном І.Г. Надозор, доярки П.Н. Соколовська та Н.І. Аношко.

Медаллю «За трудову відзнаку»: директор радгоспу З.Р. Фоломєєв, керуючий відділком № 3 П.О. Шевера.

Медаллю «За трудову доблесть»: доярка В.М. Гринь, трактористи Г.П. Лісняк, П.А. Василенко та Я.С. Кислий, бригадир Г.П. Коваленко.

Орденом Трудової Слави ІІ ступеню: доярки П.І. Овєчкіна та В.С. Зайцева.