Марія, але не просто…

Марійка народилася в звичайній українській родині, де всі співали. Але отой чарівний голос, то від мами. Жили біля СШ № 5, в якій Марійка вчилася і співала, співала…

Закінчила школу, музичне училище, консерваторію в Алма-Аті. І повернулася до рідного міста, а саме до дитячої музичної школи м. Синельникове. Де й понині працює з 1974 року. Що говорити: працьовита, талановита, енергійна, ініціативна, окрім викладацького хисту була і завучем, і головою профспілкового комітету, і засідателем в нарсуді міста…

Але хочу про неї сьогодні говорити як про талановиту співачку з унікальним голосом: ліричне сопрано з теплим, м’яким грайливим тембром.

З 1974 р. Марія Червоненко (через декілька років вона стане Ковальовою) солістка народного ансамблю народних інструментів «НАНІ». Десятки пісень, в основному українських народних, класичних романсів, арії з опер – це її репертуар. Сотні концертів – від сільських клубів до столичних палаців, від виступу по телебаченню до виступів на престижних конкурсах-фестивалях. І скрізь неймовірний успіх. До речі, Марія завжди нехтувала мікрофоном. Співала без його допомоги, адже її «летюче» сопрано прорізало багатосотенні зали. Люди ловили кожне слово, кожну фразу її неповторного голосу.

Чотири рази ми виступали в м. Києві – і на ВДНГ, і в військових частинах, і в концертних залах.

1978 рік. Тижневі гастролі НАНІ і народної хорової капели в Ленінграді. Концерти проходили з повними аншлагами. Успіх колективів доповнювала Марія виконанням українських народних пісень. Слухачі Північної Пальміри, а серед них була значна українська діаспора, милувалися заворожено її співом.

1979 рік. Ми – в Грузії. До 40-річчя дружби Гурджаанського району та Синельниківського капела і НАНІ звітують перед побратимами. Марія співає «Соловейка» М. Кропивницького, знамениту Бразильську бахіану № 5 Е. Віла Лобоса… Грузини захоплено вітають…

До мене підходить керівник ансамблю «Кахетія» заслужений артист Грузії Темурі Кевхішвілі і говорить: «Ігор, зізнайся чесно, ви її в оперному орендували?!»

- Та ні, - кажу, - це наша, просто Марія, але не проста, а дуже талановита!

1995 рік. Гастролі до Криму. На березі Чорного моря в Саках, Сакському районі звучить голос Марії. Стоячи вітають співачку за пісню О. Долуханяна на вірші М. Лисянського «Горит черноморское солнце». І на біс виконувався її український репертуар.

2004 рік. 14 жовтня. Нікополь. Ми виступаємо на конкурсі-фестивалі «Козацькими шляхами». Марія завойовує гран-прі. А полковник Нікопольського козацтва стає на коліна, цілує руку Марії і говорить: «Спасибі за пісні козацького краю!».

Марія – особистість. Характер – не мед. Завжди на все своя позиція. Не може йти на компроміс, коли це стосується Її величності Музики. Трактовка виконання, доведення пісні до концертної кондиції – це і є Муки творчості, що переростають в Чудо творчості.

А репертуар її!

Відповідально стверджую: жоден соліст-вокаліст народного ансамблю не мав у своєму репертуарі таких шедеврів світової вокальної музики, як Марія: Е. Віла Лобос, Ф. Шопен, І.С. Бах, Ф. Шуберт «Аве Марія», А. Дворжак, С. Рахманінов, М. Кропивницький, А. Кос-Анатольський…

А десятки українських народних пісень! А старовинні російські романси! А тематичні телевізійні концерти: «Солов’їні пісні Придніпров’я», «Романс, романс». Виступи в Органному залі, оперному театрі… Добре, що залишилися диски з її виступами, які можна використовувати в концертах місцевого телебачення.

Л. Утьосов говорив: «Я і мікрофон!». Марія стверджує: «Я і велосипед!». Вона така ж енергійна, життєлюбна, співоча.

Поспішає до своєї рідної, тепер вже школи культури і мистецтв, щоб передавати жар свого серця, свою любов до музики юним синельниківцям.

І першого вересня всі ми вітаємо нашу Марію з ювілейним Днем народження! Бажаємо їй многая літа! І ще багато, багато пісень!

І. БІЛИЙ, заслужений працівник культури України

На фото: Анатолій Талаш (Монреаль) разом з ювіляркою Марією Ковальовою виконують «Колискову» композитора.