Моя Батьківщина — ліси і поля, це та найсвятіша і рідна земля
23 вересня виповнюється 93 річниця з Дня заснування Синельниківського ра-йону та 73-я - з Дня визволення району від нацистських загарбників. Звичайно, на одній сторінці газети неможливо передати всю історію нашого славного краю, описати усі події та мальовничі куточки Синельниківщини. Згадати усіх наших славетних земляків. Але ми пам’ятаємо про кожного з них.
1923 рік - центральна адміністративно-територіальна комісія Всеукраїнського Центрального Виконавчого комітету затвердила новий адміністративно-територіальний поділ, згідно з яким Катерино-славська губернія була реорганізована на 7 округів. У числі 12 районів, які ввійшли до утвореного Павлоградського округу, став і Синельниківський у складі волостей: Єлизавето-Хорошівської, Михайлівської та Роздорської.
1925 рік - до складу району входило 18 сільських рад, 256 сіл та дорожніх будок, казарм та станцій, 13316 господарств з населенням 53 864 мешканця, серед яких було 2 тисячі осіб німецької національності. Вони проживали на території елітних господарств, у колгоспах «Ротенафе», «Тріумф», «Маренфельд», «Солідарність».
1930 рік - вийшов перший номер газети «За соцперебудову» - і це була прабабця теперішньої газети «Синельниківські вісті». Цей рік ознаменувався колективізацією. В Славгороді створений колгосп імені Фрунзе.
1932 - 33 роки – роки голодомору, особливо важко голод пережили у селах Вільне, Кислянка, Старолозуватка, Славгород, Великомихайлівка, Бурханівка. Ті страшні роки не змогли пережити 650 наших земляків.
1934 рік - Україна, а разом з нею і Синельниківщина, почала оживати. В нашому районі вчені виявили поклади каоліну в районі балок Водяна, Суха, Калюжна, Караванна Татарка, поклади буту, керамічної глини в районі села Опанасівка, станції Івковка, в балці Плоскої Осокорівки; поклади вогнетривкої глини біля Георгієвки та між Опанасівкою і Павлівкою, що дало змогу не закуповувати це з Донбасу.
1936 рік - на північній околиці селища Іларіонове розмістили КМС-6, підприємство складалося з 60–ти вагонів. З 1937 року в районі працює 68 шкіл, у тому числі 22 початкових семирічок та 7 середніх.
1939 рік – участь делегації нашого ра-йону у Всесоюзній сільськогосподарській виставці в Москві, на якій свій початок бере велика дружба та співпраця Синельниківщини та Гурджуані (Грузія).
1940 рік - відновлювалося будівництво шкіл, садочків, клубів, оживало сільське господарство. Але наш район вже стояв на порозі Другої світової війни….
23 вересня Синельниківщина відзначає 73-ю річницю визволення району від нацистських загарбників та 73-річницю Битви за Дніпро й віддає данину шани й поваги тим, хто у лиху годину війни, у 1943 році, мужньо боронив та визволяв нашу землю. Українські солдати на смерть стояли за кожен метр своєї землі. Горіли в танках, йшли під лід, але несли визволення своїй країні, вершили священне: боронили материнську й батьківську землю.
Дев’ять уродженців Синельниківського району були удостоєні звання Героя Радянського Союзу: Малишев Петро Степанович, Мішков Василь Михайлович, Мелащенко Микола Євгенович, Авраменко Василь Максимович, Білокопитов Дмитро Іванович, Никоненко Яків Тихонович, Адаменко Василь Васильо-вич, Резніченко Іван Іванович, Щабельський Іван Петрович.
Близько двох з половиною тисяч наших земляків не повернулося до рідних домівок.
1949 рік - в районі нараховувалося 27 сільських рад, 90 колгоспів. У колгоспі імені Шевченка збудований цегляний завод, Славгородська МТС отримала трактор С-100, рисачка «Ала роза» з коневодської ферми колгоспу імені Леніна пробігла 1600 метрів за 2 хвилини,13 секунд та стала переможницею «Великого Всесоюзного пробігу».
1954 рік - близько 80 молодих хлопців та дівчат з нашого району делеговані освоювати цілину. Працівники Михайлівської МТС отримали державні нагороди: Павел Симковський – орден Трудового Червоного прапора, Іван Киблик - медаль «За доблесну працю».
1955 рік - почався благоустрій дороги до траси Харків-Симферополь, за роботу відповідав колгосп «За мир». В селищі Іларіонове збудований кінотеатр на 300 місць.
1957 рік - в районі нараховувалося 378 тракторів, 148 зернових, 40 силосних машин. Через два роки вже нараховувалося 25 колгоспів та 3 радгоспи. У міській газеті надруковано: «Наш район самий великий по масштабу у регіоні».
1963 рік - починається нова історія Славгородського заводу «Прогрес», як арматурного виробництва: новий меха-нічний, інструментальний цехи, опанування технології сталевого ливарництва. Продукцію надсилали у 45 країн світу.
1970 рік - ознаменувався відкриттям 19 пам’ятників воїнам-визволителям в 17 селах Синельниківського району.
1973 рік – в районі працює 2 професійно-технічних училища, 61 школа, 41 сільський клуб, 38 бібліотек з загальним фондом 340 тисяч книг.
1974 рік – в районі повним ходом йде радіофікація, електрифікація. Колгоспи імені Дзержинського та імені Крупської отримали пересувні електростанції.
1976 рік - функціонує молочно-промисловий комплекс на 1040 голів у колгоспі імені Леніна.
1977 рік – бібліотеки Синельниківського району об’єднані в єдину централізовану бібліотечну систему.
1978 рік - створений народний дует «Чебреці» у складі Володимира Фоменка та Анатолія Донця, які були учасниками багатьох районних, обласних та всеукраїн-ських заходів.
1984 рік – введено в експлуатацію нову будівлю Синельниківської центральної районної лікарні. Створений аматорський народний фольклорний ансамбль «Срібні джерела» під керівництвом Володимира Фоменка, який став одним з трьох народних ансамблів в області.
1986 рік – завідуючим Кислянським сільським клубом Миколою Опанасовичем Приходьком створений історико-краєзнавчий музей у селі Кислянка.
З 1985 по 1990 рік в районі збудовано 4 середні школи (Дослідного поля, Дерезуватська, Циганівська та Тельманівська).
1993 рік - було споруджено 376 житлових будинків та квартир, покладено та відремонтовано понад 230 кілометрів доріг, збудовано і введено в дію 86 газопроводів. Здано в експлуатацію 90 кілометрів водопровідних мереж. Виконано обсяг робіт на суму 25 мільярдів карбованців. Майже півсотні сіл району отримали все необхідне для сучасного життя.
1995 рік – на Синельниківщині почала працювати перша в Україні телефонна станція «Тадіран», в селищі Роздори почав функціонувати обласний госпіталь для ветеранів «Перлина». У 1996 році починає функціонувати акціонерне товариство «Агро-Союз», що за роки існування стало одним з найбільших агропідприємств в Дніпропетровській області та Україні.
Початок
ХХІ століття.
2000 рік - збудовано елеватор для збереження зерна потужністю 14 тисяч тонн (селянсько-фермерсь-ке господарство «РОЙ»).
2001 рік – будівництво комплексу переробки і збе-реження зерна на 35 тисяч тонн (приватне акціонерне товариство «Агро-Союз»).
2005 рік - побудовано надсучасний зерноочисний завод «Кімбрія» (по аналогу найкращих європейських заводів) потужністю 30 тисяч тонн зерна (Агрофірма «Степова»).
2006 рік – введена в експлуатацію друга черга будівництва молочно-товарного комплексу на 5000 голів (приватне акціонерне товариство «Агро-Союз»).
2007 рік - площа району складає 1650 квадратних кілометрів з населенням 39,5 тисяч мешканців, 370 підприємств: 2 промислових, 193 фермерських, 82 малих, 6 - комунальної власності.
2008 рік – закладено сад інтенсивного типу по голландській технології потенційною врожайністю 250-300 центнерів з гектару, площею 6 гектарів (товариство «Гарант-Агро»).
2009 рік - в районі функціонує 28 шкіл, 19 дитячих садків, 2 позашкільних заклади, будинок школяра, дитяча спортивна школа. 25 шкіл району підключені до мережі Інтернет.
2010 рік - введені в експлуатацію два свиновідгодівельних комплекси в селі Лиманське на 45 ангарів і в селі Жовтневе на 45 ангарів (приватне акціонерне товариство «Агро-Союз»).
2011 рік – районна рада стала переможцем у Всеукраїнському конкурсі проектів «Інноваційний підхід в системі бібліотечного обслуговування сільського населення», завдяки цьому комп’ютерізовано 23 бібліотеки централізованої бібліотечної системи.
2012 рік – закладено сад інтенсивного типу площею 53 гектарів (товариство «Дніпровські сади»).
2013 рік - проведена реконструкція з метою розширення потужності існуючого товарного репродуктора в с. Романівка з 1250 свиноматок до 2500 свиноматок (приватне акціонерне товариство «Агро-Союз»).
Впродовж останніх років продовжується газифікація населених пунктів, ремонти водопровідних мереж, силами фермерського господарства «Меренчук» відкрито тваринницьку ферму на 40 голів великої рогатої худоби, споруджено каплицю в селі Водяне, силами ВСК «Україна» відбулась реконструкція приміщення фельдшерського пункту, встановлено Поклонний хрест у с. Великомихайлівка. В селах Василівка-на-Дніпрі та Зайцеве встановлені пам’ятні знаки жертвам по-літичних репресій та жертвам голодоморів.
2015 рік - побудовано заводи по сушці та доведенню до посівних кондицій насіння кукурудзи та складські приміщення для зберігання ПММ, для рідких комплексних добрив, для сухих добрив потужністю 3 тис. тонн та 10 тис. тонн (агрокорпорація «Степова»), побудовано насіннєвий завод потужністю 5 тис.тонн насіння за рік (науково-виробниче фермерське господарство «Маїс».
На даний час добудовується елеватор для зберігання зерна потужністю 27 тис. тонн.
В населених пунктах району встановлені ігрові дитячі майданчики, введено в експлуатацію після реконструкції будівлю Михайлівської середньої загальноосвітньої школи.
На території Синельниківського району діють 24 релігійні громади і конфесії, функціонує 27 шкіл, 21 дошкільний навчальний заклад, 17 амбулаторій загальної практики – сімейної медицини, 27 фельдшерських пункти, 27 клубних та 27 бібліотечних закладів культури.
Гордістю нашого району є 4 Герої Соці-алістичної праці: Постольник Лідія Іва-нівна, Молчанов Михайло Іванович, Меркало Лукія Гордіівна, Черкас Павло Самсонович, 35 мешканців, нагороджених орденом Леніна, 50 - орденом Трудового Червоного Прапора, 38 почесних громадян Синельниківського району, 3 народних депутати України.
Велика вдячність керманичам району: Тихому Михайлу Федоровичу, Петренку Олексію Петровичу, Соколенко В’яче-славу Івановичу, Олійнику Павлу Іллічу, Кухарю Олександру Олексійовичу, Альохіну Володимиру Іллічу, Саржовському Олександру Григоровичу, Шевченку Олександру Олександровичу, Горбу Віктору Павловичу, Палію Володимиру Васильовичу, Фесику Олександру Олександровичу, Мартиненку Юрію Івановичу, Задорожній Наталії Володимирівні, Шабанову Олександру Петровичу.
В аграрному секторі району працюють 241 сільськогосподарський об’єкт виробничого призначення, з них: 1 державне підприємство, 1 - кооператив, 180 - фермерські господарства, 18 – приватних підприємств, 41 - підприємство інших форм господарювання, які у співпраці з керівництвом району, депутатським корпусом, організаціями та громадою вирішують питання економічного та культурного розвитку району.
Наш рідний район! На перший вигляд він нічим не відрізняється від інших ра-йонів, але у числі небагатьох він має свою неповторну індивідуальність, свій настрій, героїчну історію. Ми гідні благополуччя та процвітання!
Що притаманне мешканцям нашого району – міцність, мудрість, самопожертва, принциповість, шляхетність, воля до мирної, творчої праці під мирним небом, на рідній землі!