Нам треба злагода, а зла – не треба!
Минулої п’ятниці в актовій залі райради пройшли урочистості, присвячені Дню Соборності України.
Майже 24 роки українська нація будує свою державу. І чи не вперше в історії незалежної України ми зрозуміли, що означає слово «єдність». Коли люди віддають останнє, допомагаючи нашій армії, коли волонтери ризикують своїм життям, коли молоді хлопці, в єдиному патріотичному пориві, йдуть добровольцями на фронт – саме це і є справжньою єдністю. Це свято з повним правом можна назвати символом боротьби за волю та порозуміння між людьми. Ми всі пишаємося тим, що звемося українцями, адже ми будуємо нову Україну, і саме від нас усіх залежить, якою вона буде. А країна повинна бути, як одна родина – міцною, єдиною, здоровою - саме про це йшлося під час урочистостей.
Заради цілісності неньки-України зараз на Сході гинуть її найкращі сини. Хвилиною мовчання присутні на святі вшанували світлу пам’ять наших героїв, які загинули під час виконання бойових операцій в зоні АТО.
Ведучі свята зачитали вітання від голови ОДА Ігоря Коломойського та голови облради Євгена Удода.
Подяки від голови райради Юрія Мартиненка та в.о. голови РДА Костянтина Кравченка отримали: голова правління Синельниківського міськрайонного благодійного фонду «ЗОВ СЕРЦЯ» Олег Захаров; співзасновник Синельни-ківського міськрайонного благодійного фонду «ЗОВ СЕРЦЯ» Олег Немченко; волонтер ГО «Допомога Українській Армії» Тетяна Яценко; керівник хореографічного колективу «Амазонки» Світлана Бугайова.
Святковий концерт, підготовлений відділом культури, туризму, національностей та релігій, як завжди залишив світлий слід у душах глядачів. Надзвичайно натхненно, вправно, з гордістю за нескорену неньку-Україну лунали пісні у виконанні наших акторів - голосистих соловейків. «Нам треба злагода, а зла – не треба» - звучало рефреном практично у кожній пісні. А наймолодша акторка – Кіра Меренчук так натхненно прочитала вірша Володимира Сосюри (який, до речі, є донеччанином) «Я частинка твоя, Україно», що у присутніх в залі перехоплювало подих, а на очі наверталися сльози.
О. МУЛЬОВАНА