Наспівав собі дружину
19 липня свій ювілей, 90-річчя, відзначив Григорій Макарович МАЦЕНКО – багаторічний учасник клубу «Золота криниця», що діє при міському територіальному центрі, талановитий гармоніст, людина, закохана у пісню…
Народився Григорій Макарович в одному з сіл Васильківського району в 1926 році. Там пройшло його босоноге дитинство, шкільне навчання, яке, на жаль, перервала Друга світова війна. Він, як і тисячі його однолітків, мріяв зі зброєю в руках захищати Вітчизну, проте вік не дозволив – не взяли до армійських лав 15-річного юнака. Тож усі свої сили, усе завзяття Григорій Маценко віддав (і протягом подальшого життя продовжував віддавати!) іншому фронту – трудовому. І, виходячи на заслужений відпочинок, мав за плечима більше півсотні років трудового стажу.
Коли прийшла пора, як і годиться, зустрів майбутню дружину, народив трьох синів, а сьогодні є щасливим дідусем дев’яти онуків та п’яти правнуків. Та доля склалася таким чином, що Григорій Макарович переїхав до Синельникового – тут працював, як і звик, сумлінно, тут наспівав собі кохану дружину Наталію Григорівну Редьку. Так-так, не дивуйтеся, саме наспівав, бо поєднала їх долі любов до музики – і ось вже 17 років вони йдуть по життю пліч-о-пліч, а співають разом цілих чверть століття.
Вперше гармошку до рук герой нашого допису взяв ще в юності – та так і не розставався з нею впродовж десятиріч. Разом з такими ж, як і він, ентузіастами стояв у самих витоків створення відомого далеко за межами Синельниківщини ансамблю «Калина», в якому був музичним керівником протягом десяти років. Зараз він – справжній духовний натхненник клубу «Золота криниця», що діє при міському терцентрі. Дванадцять членів клубу – не просто поціновувачі, а фанати пісні, і акомпанує їм на своїй незмінній гармошці Григорій Маценко…
- Пісня дає нам наснагу, любов до життя. Спонукає ділитися своїм талантом з оточуючими, дарувати їм радість, - говорить Наталія Григорівна та розповідає, як шість років поспіль разом з Григорієм Макаровичем їздили до Дніпропетровського будинку інвалідів – організовувати художню самодіяльність. Бо життя так склалося, що до цієї установи потрапила одна з солісток «Калини» і… засумувала. Зателефонувала до талановитого подружжя і попросила допомоги – так і закрутилося: репетиції, свята.
- Нам не важко, а людям – яка розрада! – зазначає Наталія Григорівна, а поважний ювіляр її підтримує. Бо обидва вони – як дві половинки одного цілого, що мають однакові вподобання та життєві пріоритети. Дай їм Бог здоров’я ще багато років дарувати силу свого таланту та радувати оточуючих звучанням Її Величності Пісні.
С. КАДОШ