Не підривайте свій сімейний бюджет!

18 березня відбулося чергове засідання адмінкомісії під головуванням заступника міського голови Г.І. Шаркевича. Розглядалося 10 справ. Головуючий ознайомив громадян, притягнутих до адміністративної відповідальності, з їхніми правами.
На сторінках нашої газети ми неодноразово попереджали городян про недопустимість спалювання побутового сміття та про необхідність укладення угоди з ВО ЖКГ на його вивіз. Але «віз і досі там»! Мабуть, наші синельниківці найбагатші люди в світі – їх навіть штрафи не лякають. А вони наразі чималі – від 340 до 1360 гривень. Далеко не кожний сімейний бюджет безболісно витримає таке «кровопускання» свого гаманця.
Не на чужих помилках, а на своїх особистих довелося навчатися правилам благоустрою міста громадянину Б. Жителя вул. Дружби під час рейду застали «на гарячому». Причому, як в переносному, так і прямому значенні – він спалював сміття. На перший раз порушник відбувся мінімальним штрафом та порадою більше так не чинити. І до того ж розповісти сусідам, що спалювання побутових відходів шкодить не лише навколишньому середовищу та здоров’ю, а й їхньому сімейному бюджету.
Нещодавно під час проведення рейду в східній частині міста було встановлено, що власник одного з будинків приватного сектору громадянин Т. до цього часу не уклав угоди з комунальною службою на вивіз побутових відходів. А саме такі несвідомі містяни і створюють оте «сміттєве море», про яке ми вже розповідали в дев’ятому номері нашої газети. Цього разу пенсіонер відбувся за-уваженням. Однак на те, аби він уклав договір, йому встановили місячний термін. В разі, якщо він проігнорує цю вимогу, члени комісії пообіцяли викликати його повторно. Очевидно, що вдруге таким легким покаранням йому вже не відбутися…
А ось іншому пенсіонеру - громадянинові П. не пощастило уникнути штрафної санкції. Житель вулиці Щорса, мабуть, трохи переплутав свою присадибну ділянку з прилеглою до неї територією. Він наскладував там сміття, цілу та биту цеглу. Пояснюючи свої дії розповів, що хотів допомогти синові, який будується. Цеглу придбав, а занести її на подвір’я до настання зими не встиг, бо травмувався. Незрозуміло: чому цього не зробив син відповідача, для якого, власне, і було придбано будматеріали? Та то справи сімейні, а ось купи сміття та будматеріалів на вулиці – то вже громадські.
Вже втретє на засідання адмінкомісії потрапила мешканка Малої громадянка Ю. І хоч божилася вона, що цього разу – востаннє, інтуїція підказує: ще не раз і не два членам комісії доведеться з нею зустрітися. Жінка ніде не працює, а пенсійного віку ще не досягла. Отже, ні зарплатні, ані ніяких соціальних допомог, за її словами, вона не отримує. Люди віддають їй зношену одежу, а вона за гривню-дві продає ці речі на привокзальній площі. Це є її єдиним прибутком. Як стверджує жінка, на територію ринку, де можна вести торгівлю, її не пускають. А хоча б на кусень хліба їй, бідолашній, якимось чином заробити треба. На жаль, в нашому місті є такі люди, які потребують допомоги. Мабуть, цій жінці було б доречно звернутися зі своєю бідою до голови квартального комітету. І, можливо, квартальна, яка є ланкою, що зв’язує міську владу та містян, допомогла б знайти вихід із скрутного становища, в якому опинилася людина. Всі синельниківці є членами однієї громади і повинні підтримувати одне одного.
О. МУЛЬОВАНА