Одні будують, інші – розбирають
Вже кілька місяців тому якісь «великі комбінатори» на Малій розібрали частину тротуару, збудованого свого часу заводом ЗБК. Причому на плитку не зазіхнули, а ось бордюри не інакше, як комусь в господарстві конче знадобилися. Злодюжки «плідно попрацювали» кілька ночей поспіль. Видно, виявилися вони людьми «чесними» і «нежадібними» - взяли потрібну їм кількість бордюр, на тому й заспокоїлися. А по собі лишили порушену тротуарну доріжку, яка так полюбилася не звиклим до комфорту малівцям.
Начальник управління ЖКГ та комунальної власності міськради Андрій Романовських запевняє, що відразу ж сповістив внутрішні органи про початок самовільного демонтажу доріжки невстановленими особами. Якби поліціянти влаштували там засідку (а сховатися їм було б де, бо зовсім поруч порослий бур’яном та паростю пустир розташовується – прим. ред.), то вже наступної ночі могли б спіймати «на гарячому» тих вандалів. Та правоохоронці, мабуть, вирішили просто не заморочуватися таким дріб’язком. Справа ж не гучна, і за розкриття її «зірочка» на погон точно не впаде…
Ми запитали у начальника Синельниківського ВП Олега Малиноги стосовно даного факту крадіжки бордюрів. Головний поліціянт пообіцяв взяти справу під свій контроль, записавши усі координати місця, де доріжку нагло розбирають.
Андрій Романовських говорить, що мав бесіду із керуючим заводом ЗБК з приводу можливості відремонтувати ту доріжку. Він, начебто, й не відмовив. Однак сказав, що зроблять це, коли знайдуть для цього час і можливість. А це, погодьтеся, доволі-таки туманна обіцянка. Та врешті-решт, ЗБКівці й не повинні цього робити – вони і так суттєво допомогли: за свій рахунок її побудували. Чим дуже догодили місцевим жителям, які звикли десятиріччями своїми ногами багнюку місити. Бо не балує міська влада північну частину міста своєю увагою (на увазі мається територія, що за залізничним мостом). За останні роки з місцевої скарбниці кошти виділялися лише на заміну вікон у п’ятій школі (вона стала останньою в черзі серед усіх інших середніх навчальних закладів) та на проведення вуличного освітлення. І то до пуття справу так і не довели – як нам пояснили, через брак коштів в минулому році роботи по монтажу зовнішнього освітлення довелося призупинити. Та було б дивним, якби все місто освітлювалося, в усіх школах вікна вставлялися, а про Синельникове-2 геть забулися. Як забулися про стан тамтешніх доріг, відсутність тротуарів, квітників, розчищення вулиць від снігу (взимку вони перетворюються на суцільну ковзанку; для місцевих навіть похід до магазину – то справжнє подолання такої собі смуги перешкод).
На одному з минулорічних засідань голів квартальних комітетів міський голова Дмитро Зражевський на закиди однієї з квартальних, нібито про Малу влада геть забулася, запевнив, що має намір привести до ладу вулицю Новоукраїнську. Вже буцімто для цього навіть проект-но-кошторисну документацію на проведення робіт збираються замовити. Та віз і нині там. А треба, треба її не просто відсипати, а заасфальтувати. І тротуари там прокласти. Адже, по-перше, назва вулиці: «Нова Україна» говорить сама за себе; по-друге, основна маса дітлахів прямує саме нею до школи; і по-третє: колись один з мерів заявив, що на вулиці Новоукраїнській алею зроблено. Пам’ятаю, тоді місцеві дуже дивувалися: де ж вона пролягла, та алея, що вони її впритул не бачать? До речі, там є ще безліч вулиць, які потребують принаймні хоча б відсипки. Там теж люди живуть, як і в східній, і в південній частинах міста. І також податки до місцевої скарбниці сплачують. І теж мають право хоча б на якийсь мінімальний комфорт. Свого часу колишній секретар міської ради Олександр Вєрченко вирішив «допомогти» малівцям: відсипав баластом дороги вулиць Московської і Григорія Сковороди (колишня Володарського). Та, мабуть, «забулися» вчасно його як слід утрамбувати. Тож зараз, коли проїжджаєш тими дорогами на автівці чи, тим паче, на скутері, виникає стійке відчуття, що пересуваєшся пральною дошкою. Отакою виявилася та допомога: видно, хотіли як краще, а вийшло як завжди… Та, як би там не було, такі «боки», що їх колись допустили раніше, треба усувати.
До речі, малівці з повагою відкликаються про нині діючого мера. Зокрема, говорять: «Ми нічого не маємо проти Дмитра Зражевського, знаємо, що він чимало робить для розвитку міста. Однак дуже хотілося б, аби він і про нас колись згадав. Хай би головував собі й надалі, адже він є добрим господарником». І – вже жартома: «Тільки, мабуть, треба так зробити, аби очільник міста проживав по кілька років у різних частинах Синельникового. Тоді й лад запанував би усюди».
Безперечно, вотум довіри громадян у нашого мера ще існує. І дуже хотілося б, аби він його не втратив. А для цього треба, як в добрій родині, не ділити своїх дітей на «добрих» і «поганих». Всі повинні мати рівні права. І, звісно, ж обов’язки. Принаймні, так повинно бути.
А. Білецька