Плакати виготовили, а об’єднання не відбулося

Минулої п’ятниці відбулося виїзне сесійне засідання районної ради під керівництвом голови райради Юрія Мартиненка. Такого прецеденту ще не було – це вперше обранці зібралися не в приміщенні райради, як воно зазвичай буває, а виїхали у село Діброва, аби розглянути й зважено підійти до вирішення одного-єдиного питання: «Про розробку проекту землеустрою щодо зміни меж Синельниківського району».

Простіше кажучи, жителі як Любимівської (Дніпровського району), так і Дібровської сільських рад виказали побажання створити одну об’єднану громаду. Їхня задумка ускладнюється тим, що вищезазначені ради розташовані в різних районах. Наразі ж діє закон, згідно із яким згоду на це повинні надати депутати районних рад. Ось вони й відправилися в доволі тривалу мандрівку, яку ускладнювала вщент розбита багатотонниками, що возять від кар’єру щебінь, дорога.

Гостей зустріли досить-таки непривітно. На вході до сільського клубу, де саме й відбувалося сесійне засідання, на них чекав з десяток молодих людей, які тримали в руках плакати з досить-таки зухвалими (а подеколи й, так би мовити, на грані «фола») картинками та написами. На кшталт: «Депутати, рішіть проблему села!»; «Забирайте … ваш кар’єр та дайте людям жити»; «Годі балачок нам! Досить вже гундіти!» і т.д. і т.п. Молодь час від часу гучно вигукувала: «Ганьба»; «Банду геть!»; «Дайте нам жити». Останнє зацікавило. Що рухало юними дібровцями – можливо, місцевий патріотизм? І які вимоги вони ставлять перед районною владою, яких змін очікують особисто для себе від цієї акції? Вони повинні прагнути поділитися своїми думками та переконаннями з усіма, тим більш з журналістом. З цим і підійшла до невеличкого гурту хлопців і дівчат. Молодик, який назвався Йосипом Потапенком, на моє здивування, відповів: «Без коментарів!». І відразу вигукнув: «Мартиненко – злодій!». «Поділіться своїми думками: в чому ви вбачаєте «злодійство» Мартиненка?», - не втрачаю надію почути від гурту молоді хоча б якусь відповідь. «Без коментарів! Спочатку дорогу нам зробіть, а потім вже питання свої ставте», - пролунало з боку пікетувальників. Почуте загнало в глухий кут, тож мені залишилося здвигнути плечима та відійти від зухвалої молоді якнайдалі. «Змістовна» вийшла розмова… Доречно сказати, що запалу їм вистачило не надовго. Як тільки сесію було розпочато, вони швиденько згорнули свої плакати та й подалися собі геть. А ми, журналісти, за порадою пікетувальника, почнемо дороги робити...

В роботі сесії взяли участь депутати Дніпропетровської обласної ради Володимир Хорішко та Ігор Желяб’єв (який представляв Любимівську громаду), Любимівський сільський голова Катерина Желяб’єва, Дібровський сільський голова Сергій Мікунов та, власне, самі дібровці, думку яких, як сказав Юрій Мартиненко, і приїхали почути депутати. Треба зазначити, що місцевих жителів зібралося того дня не так вже й багато, як на те можна було очікувати. Але ж цього дня вирішувалася доля громади. І що людям стало на заваді – чи то байдужість, чи то зайнятість - невідомо, але явка була доволі-таки  низькою.

Сергій Мікунов, якому, як Дібровському сільському голові, першому головуючий надав слово, розповів, що в грудні минулого року до них надійшла пропозиція від Любимівської сільської ради щодо об’єднання двох громад. Були виготовлені анкети й роздані дібровцям, аби вивчити їхню думку. Й абсолютна більшість мешканців (83 відсотка) виказали побажання об’єднатися в одну громаду з адміністративним центром в с. Любимівка. Таке саме опитування провели і у Любимівці, де жителі також надали на це свою згоду. Найголовніше, до чого апелюють дібровці – це те, що їх діти відвідують саме любимівські школи й дитсадок, і «швидка допомога» з Любимівки дістається до них за 15-20 хвилин, а з Синельникового, за їхніми словами, на це витрачається близько двох годин. Адже стан доріг знаходиться в такому плачевному стані, що проїхати там доволі важко будь-якому автотранспорту.

Ігор Желяб’єв, промову якого було візуалізовано слайдами, зазначив, що тільки-но вони отримали згоду від Дібровської сільради, відразу розпочали розробку Плану розвитку об’єднаної громади. Тим більше, що у них є багато спільного – як місце розташування й природа, так і історичне коріння. Проектом передбачено створення природного історичного парку «Надпоріжжя», забудову берега річки Дніпро трьома надсучасними комплексами для відпочинку, аквапарком, полем для гольфу та причалом для катерів і яхт (треба зазначити, що на слайдах все те виглядало досить мальовничо, біля причалу навіть океанський круїзний лайнер розмістили – прим. ред.). Якщо цей проект буде втілено в життя, то це сприятиме створенню близько тисячі робочих місць. Адже в його основу закладено саме туризм, тож треба тут створити такий сервіс, аби сюди поїхали люди з усього світу. Бо ж дуже вже мальовничі в нас береги Дніпра! Тож любимівці після об’єднання розраховують як на допомогу від держави (за словами виступаючого, близько 70 млн грн), так і на залучення інвестиційних коштів. В такому разі вже за 2-3 роки громада стане доволі розвиненою. І хоч Любимівка й повинна стати центром економічного розвитку цього краю, та, за словами Ігоря Володимировича, річ не йде про те, що села Дібровської сільради буде занехаяно. Навпаки, любимівці, у яких інфраструктура є більш розвиненою, в першу чергу розпочнуть розбудову саме цих населених пунктів. «Сільська рада буде втілювати в життя соціальні проекти, тобто працювати для народу, і разом із тим сприяти розвитку підприємництву», - наголосив Ігор Желяб’єв та додав до сказаного, що в разі об’єднання  загальна кількість населення дасть можливість створити Центр надання медичних послуг на базі їхньої лікарні; Центр надання адміністративних послуг; опорну школу; опорні пункти поліції та рятувальників.

Уважно вислухавши представника від любимівської громади, слово взяв депутат Синельниківської районної ради Володимир Сулаєв: «Ми повинні виважено підійти до рішення цього питання. Адже все це вже колись було: пам’ятаєте, у Ільфа і Петрова – залишилося збудувати аеропорт і відкрити шаховий турнір – ось вам і «нью-Васюки»! Адже із усього сказаного я так і не почув економічного обґрунтування – звідкіля візьмуться такі шалені гроші на розвиток усього цього краю. Найцінніше, що є у дібровців – це земля на березі ріки Дніпро. Тож я вбачаю тут величезні підводні камені – побоююсь, що це багатство просто спочатку скуплять за безцінь, а потім перепродадуть за величезні кошти!». Депутат Володимир Назаренко висловив власну думку: «Особисто я підтримую вибір громади, але дібровці повинні викласти на папері свої вимоги, адже в складі нової сільської ради від вас буде лише двоє депутатів проти значної більшості від любимівців».

Секретар виконкому Дібровської сільради Розалія Купрієнко та депутат сільради Марина Мікунова просили депутатів райради врахувати інтереси громади - в інакшому разі люди просто розчаруються в усьому й в усіх.

Однак, хоч кворум і склався – зібралося 18 депутатів, але троє з них «утрималися», мотивуючи тим, що, по-перше, це питання недостатньо вивчене, а по-друге, порушується територіальна цілісність району. Рішення не прийняте! – до такого резюме головуючого дібровці явно не були готовими. Цей вердикт, як сніг їм на голови, впав. І обурені й образливі вигуки на адресу обранців не змогли зупинити навіть запевняння Юрія Мартиненка щодо того, що вже через деякий час буде прийнято закон, згідно із яким обласна адміністрація матиме можливість самочинно, не враховуючи думки районної ради, приймати рішення стосовно об’єднання громад.

О. МУЛЬОВАНА