Повертаючись до надрукованого: І звернення підписали, і шлагбаум вирішили встановити

Ми вже писали на сторінках нашої газети про одне, але величезне проблемне питання, яке ось вже впродовж семи років існує в селі Діброва. Люди збираються, бурхливо його обговорюють, висловлюють свої претензії начальству різного рівня, та «віз і досі там». Як влучно сказав один із місцевих мешканців: «Вони (тобто керівники, голови та депутати) нагадують мені головних героїв басні Крилова – Лебедя, Рака та Щуку, які тягнуть той віз у протилежні боки». Цієї неділі в черговий раз зійшлися жителі Дібровської сільської ради. В сільському клубі зібралися 83 місцевих мешканця, депутат Дніпропетровської облради Володимир Хорішко, голова райради Юрій Мартиненко, перший заступник голови РДА Сергій Турченюк та депутати райради Володимир Колесник і Іван Красюк. Очікували на прибуття двох нардепів, та з якихось причин вони не змогли взяти участі в цьому заході.

Сказати, що сходи пройшли бурхливо – не сказати нічого. Місцеві жителі обурювалися черговим фактом вибухової діяльності підприємства, розташованого неподалік від їхнього села. Хоча за процедурою вони повинні були взяти дозвіл на проведення таких робіт у сільської ради. Забігаючи наперед зазначимо, що апофеозом заходу став такий собі «крик душі» молодої жінки, коли вона зверталася до депутатів та керівників району: «Якщо ви не в змозі якимось чином запобігти цьому лиху – відселіть нас звідсіля! І нас, і дітей наших якщо камінням не повбиває, то ми всі від гранітного пилу захворіємо. Надайте нам відповідь: скільки зараз коштує людське життя?». Звісно, те питання було риторичним, тож і відповіді на нього ніхто й не чекав.

Отже, приводом для зібрання став такий випадок: 28 травня на державному гранітному кар’єрі «Петровський», який орендує ТОВ «Агрофірма «Новатор», було проведено несанкціонований потужний вибух. В результаті цього каменюка вагою 2,5 кг (її було викопано й зважено) залетіла на город Юрія Бондаренка. Приземлилася вона в декількох метрах від його оселі, де напередодні, як стверджує сам господар, працював його син. Слава Богу, цього разу той «снаряд» лиха не наробив, але ж хто дасть гарантію, що чергового разу важкенька брила не впаде комусь на голову? До того ж, вже були прецеденти – не так давно камінь пробив покрівлю будинку місцевої мешканки Олени Даніленко. Під час вибухів здригається земля, внаслідок чого в стінах домівок виникають тріщини, в повітря здіймається хмара пилу, і цим смогом людям доводиться дихати, через що вони хворіють. Той пил осідає товстим шаром на городах, тому дібровцям не випадає можливості поласувати власноруч вирощеними овочами та фруктами – те все доводиться купувати на базарі. Місцеві стверджують, що через погану екологію в Дніпрі стала пропадати риба. До того ж, багатотонними вантажівками вщент розбито дороги, і діставання до села автівкою перетворюється на таке собі подолання смуги перешкод. В чому ж тоді вигода сільського життя?   

Але ж сільрада не давала своєї згоди на проведення вибухових робіт на території кар’єру. Натомість новаторці заявляють, що вони є бюджетоутворюючим підприємством і основним наповнювачем місцевої скарбниці. Але ж, як стверджує Дібровський сільський голова Сергій Мікунов, з 2015 року ця «золота курка» несе свої яйця в обласний бюджет, тобто за місцем реєстрації, і ніякого зиску від зіпсованої екології сільчани не мають.

Як стверджує громада, відбувається грубе порушення їхніх інтересів. Сільський голова запевняє: ніхто не прагне закриття кар’єру, і добросусідські стосунки між підприємством і сільрадою є цілком можливими. Новаторці лише повинні виконувати свої зобов’язання і не порушувати умов видобутку кар’єру. Тобто, працювати в межах дозволу – а це за 600 метрів від села; проводити вибухові роботи з протилежного від населеного пункту боку; виконувати роботи в режимі робочого часу; використовувати систему очищення повітря; побудувати об’їзну дорогу, аби вантажівки не пересувалися селом. Існує дві думки, як подолати проблему. Володимир Хорішко вважає, що необхідно створити комісію сільради, аби вона зафіксувала факти порушення. На основі цього від імені громади звернутися до районної, обласної та Верховної рад, а також до прокуратури і поліціянтів, аби, нарешті, ця справа зрушила з мертвої точки. А Юрій Мартиненко впевнений:  треба не сидіти, склавши руки, а діяти самій громаді. І «першою ластівкою» у відстоюванні своїх інтересів мусить стати встановлений на в’їзді до села шлагбаум, що обмежить пересування. Потім – писати заяви до поліції, аби вони фіксували факти прильотів до садиб селян каміння. Вимагати від керівництва «Новатору» встановлення аспірації (очищення повітря) та погодження проведення вибухових робіт із сільською радою.

Громада порадилася і вирішила: все треба робити паралельно – і шлагбаум встановити, і до різних інстанцій звернутися. Тож сільчани наприкінці цього емоційного заходу поставили свої підписи під зверненням і запевнили, що в найближчому часі тут стоятиме і шлагбаум.

О. МУЛЬОВАНА