Проблеми об’єднання громад: хто винен і що робити?

Сільський голова – це не лише посада, обіймаючи яку людина виконує певні професійні обов’язки та отримує за це заробітну плату. Це, в першу чергу, довіра земляків, котрі обрали з-поміж себе найкращого, найвідповідальнішого, спроможного вести за собою громаду, вирішуючи проблеми і будуючи краще майбутнє для своїх територій. Тож кому, як не сільським та селищним головам Синельниківщини, в такий доленосний час, коли різко змінюється адміністративно-територіальний устрій всієї країни, дбати про інтереси своїх співгромадян, виборюючи для них найкращі перспективи?

Розповідаючи про створення об’єднаних територіальних громад на землях району, ми неодноразово наголошували на тому, що процес цей виявився для Синельниківщини складним та болючим. В чому причина цього? Чи можна виправити становище і як саме? Як краще синельниківцям будувати своє майбутнє – у одній великій громаді чи у декількох маленьких? З цими запитаннями ми звернулися до очільників місцевих громад.

Накіп ГАЛІЄВ, Кислянський сільський голова:

- Я поки що не готовий висловлювати свою думку щодо проведення адміністративної реформи, адже поки що ми це не обговорювали з людьми. Нещодавно отримали пропозицію від Раївської сільради щодо приєднання, тож незабаром проводитимемо громадські обговорення і вивчатимемо думку земляків.

Василь СОРОКОВСЬКИЙ, Славгородський селищний голова:

- На мою думку, найголовніша проблема полягає в тому, що районна рада повністю блокує все навкруги, «кинувши» весь адмінресурс на створення єдиної ОТГ із центром в Раївці. Нам заступник голови райради Костянтин Кравченко навіть пропозиції щодо приєднання до Раївки привіз, хоча ми свої рішення ухвалили раніше. Не розумію, чому селище міського типу повинне приєднуватися до села? Де в цьому логіка?

Голова райдержадміністрації Олександр Шабанов зайняв нейтральну позицію. От і сталося, що в районі – цілковитий безлад, ніхто нічого не знає, ніхто не здійснює координацію дій.

Якщо буде створено єдину велику ОТГ, то по колишнім центральним садибам сільських та селищних рад будуть самі старости, а весь апарат райради залишиться незмінним.

А виправлення ситуації я бачу в одному: вплинути на голову райради Юрія Мартиненка, поставити його на місце. Процес реформування мав би розпочатися ще в 2015 році, проте райрада усіляко гальмувала це питання.

Свої пропозиції щодо об’єднання ми надіслали сусіднім сільрадам 31 січня, відповіді поки що не отримали – там протягом місяця мають пройти громадські обговорення. Було б непогано, якби до Славгородщини приєдналися варварівці та гірківці, адже, як зазначив під час чергової наради перший заступник голови Дніпро-ОДА Олег Кужман, спроможною буде та громада, в якій нараховуватиметься 5 тисяч громадян і більше.

Хочу зазначити, що, спілкуючись з людьми, стало зрозумілим: вони почали цікавитися тим, що відбувається в країні, стали більш обізнаними завдяки Інтернету та телебаченню, аналізують ситуацію і ставлять дуже влучні питання. Приємно, що мої земляки займають таку активну громадянську позицію, тому вірю, що вони ухвалять правильне рішення.

Анатолій ЯРОХОВИЧ, Великомихайлівський сільський голова:

- Ми ще, відверто кажучи, не знаємо, до якого саме об’єднання краще повертати. Спершу свої пропозиції нам надіслали славгородці, потім – раївці. Особисто на мою думку, другий варіант, скоріш за все, більш прийнятний.

Найбільша проблема полягає переважно у нестачі достовірної інформації. Адже всі кажуть: будемо жити краще. А в чому саме?

Цими днями ми проводимо обговорення, спілкуємося з людьми, розповідаємо про перспективи створення ОТГ і даємо час на роздуми. Яке рішення вони приймуть – покаже час.

Анатолій ПОЛЯКОВ, Вільненський сільський голова:

- Особисто я – не великий прихильник адміністративно-територіальної реформи, але якщо це дійсно потрібно, то ми, звісно ж, впроваджуватимемо її, як і годиться. Чи проблемний цей процес? Знаєте, я переконаний, що усі негаразди можна розв’язати. Просто у того, хто проблеми вирішує, їх менше, а у того, хто цього не робить, вони накопичуються.

Нещодавно отримали пропозицію від Раївської сільради щодо приєднання, будемо її ретельно вивчати, обговорювати з людьми. До речі, у населення прокидається громадянська свідомість, люди нарешті зрозуміли, що не треба очікувати, що хтось прийде і все за них зробить.

Людмила Гречко, Луб’янський сільський голова:

- Головне наше завдання – не нашкодити! Проте, на жаль, не усе залежить саме від нас. Як відомо, адміністративно-територіальна реформа слідує за реформою місцевого самоврядування, і, на мою думку, краще, щоб Синельниківщина залишилася однією великою громадою, щоб вся територія була цілісною, проте дуже боляче, що Діброву ми втратимо (яка планує приєднатися до Любимівської сільради Дніпровського району – прим. ред.).

Неважливо, якою буде назва цієї ОТГ, як зміниться її статут. Головне, що люди залишаться і ми маємо й надалі працювати для їхнього блага: впроваджувати різноманітні проекти, дбати про те, щоб жодна школа чи дитячий садок не припинив свого існування.

Чому мрію про велику громаду? Коли до мене із цим запитанням приходять люди, наводжу простий приклад: чи легко сьогодні одинокій літній людині вижити самій в хаті? А якщо пенсіонерів двоє, то вже трохи легше: одна пенсія – на комуналку, інша – на їжу та ліки. А якщо їх троє чи четверо?

Звертаюся до своїх колег: шановні, треба пам’ятати, що ми не князьки на своїх територіях! Вже колгоспи свого часу зруйнували, а хто від цього виграв? Зникли робочі місця, молоді нікуди подітися на селі, населені пункти занепадають. Нам же діти потім не вибачать, якщо ми розвалимо те, що створено. Керівник Дніпропетровського Центру розвитку місцевого самоврядування Олена Тертишна під час свого виступу на нараді зазначила, що спроможна громада – та, в якій більше 10 тисяч мешканців. Всім нам треба працювати на повну потужність, а хто конкретно буде головою майбутньої ОТГ – насправді не так вже й важливо. Головне, щоб це була мудра людина, працьовита, знала район, далекоглядна та ініціативна.

Хочу ще порадити нашим депутатам обласної ради, які беруть активну участь у реформуванні Синельниківщини, бути більш толерантними та стриманішими, і не забувати про депутатську етику.

Сергій ЗАБУДЬКО, Роздорський селищний голова:

- Ми першими в районі пройшли процедуру об’єднання і хочу зазначити, що чітко бачимо перспективи свого розвитку, в гарному темпі крокуємо за наміченим планом, поетапно розв’язуючи проблеми на своєму шляху. І не треба нічого боятися, адже нам закидали, мовляв, як ваші вчителі зарплату отримуватимуть? Але ж отримали! А крім того, почали надходити кошти і на школу, і на автобус.

Колеги телефонують до мене, радяться, як буде краще? З ким об’єднатися? І я запевняю усіх: не треба лякатися! А от писарівцям, котрі відмовилися приєднатися до нашої громади, тепер не позаздриш. Адже чи то їм до Роздорів треба було б їздити, чи потім – аж до Раївки?

Від редакції:

Як бачимо, думок з приводу впровадження адміністративно-територіальної реформи дуже багато, і вони рясніють розмаїттям. Напевне, саме так і повинно бути на порозі величезних перетворень, до яких рухається наша країна. І дуже радує, що наші співгромадяни відходять від ганебної практики «моя хата скраю», починаючи не просто цікавитися тим, що відбувається навкруги, а й емоційно, до хрипоти відстоювати інтереси малої батьківщини заради щасливого майбутнього для своїх нащадків.

Шкода, що влада району почала активізувати реформу трохи запізно. Враховуючи недосконале законодавство та усі перепони, потрібно було починати трохи раніше, аби у більш спокійному темпі розібратися з усіма питаннями. А зараз і часу мало, і питань багато. Ускорений режим іноді шкодить, тим паче в такому серйозному питанні. Добре, що люди у нас вже давно виробили імунітет щодо будь-яких проблем і можуть все таки активно включитися і все встигнути. Але за вчасною допомогою влади це можна було б зробити з меншими втратами, якісніше та дійсно добровільно. Бо, як ми бачимо, найбільша проблема полягає переважно у нестачі достовірної інформації та професійної уваги з боку районної влади.

А. БІЛЕЦЬКА