Шеф-кухар життєвих страв
Скільки років прожито, скільки справ зроблено... Але кожен свій рік Наталія Анатоліївна АЛЄКСЄЄНКО може порівняти з якоюсь стравою, адже за покликанням і за професією ця приємна, весела, творча жінка - кухар-кулінар. Цьому покликанню вона присвятила все своє життя. А чому творча? Тому, що до кожної своєї страви, будь-то у себе вдома борщ, голубці для своєї родини чи підготовка до свят – ювілеїв, весіль - вона підходить індивідуально, з фантазією, зі своїми особливими рецептами та маленькими хитрощами (які надають її кулінарним шедеврам неймовірної смакоти). А виглядають страви так, що міг би позаздрити і шеф-кухар елітного ресторану.
Солодкі дитячі роки, мов ароматний маковий рулет з ваніллю та родзинками в шоколадній глазурі – так згадує своє дитинство Наталія Анатоліївна. Вона була єдиною коханою дитиною в родині. Дорослі її обожнювали, батько - завжди поспішав додому, щоб пригорнути свою маленьку донечку, і мама щодня, приходячи з роботи, радувала свою малечу якоюсь приємною дрібничкою. Вона вчилась, знайомилась зі світом, насолоджувалась життям, адже завжди поряд були рідні люди.
Листковий пиріг з різноманітною начинкою (і солодкою, і солонуватою, а подеколи – і гіркою) - так характеризує своє підліткове життя наша співрозмовниця. Тому що шари пирога – це ті роки, коли дитинство вже практично закінчилось. Доводилось вже пізнавати доросле життя. Наталія Анатоліївна вступила до кулінарного технікуму, почався черговий етап - навчання, пізнання нового, формування майбутньої дорослої особистості і прагнення до самостійності. Навчання їй подобалось - світ кулінарії такий різноманітний! Тут можна вигадувати, експериментувати, вносити щось своє у вже відомі страви.
Саме в цей період вона знайомиться зі своїм майбутнім чоловіком Миколою. Так період листкових пирогів перетікає в сезон абрикосового варення з фундуком. Двоє молодих, красивих, люблячих одне одного людей справили весілля. Солодкість разом з твердим, але смачним горіхом - розпочалось сімейне життя. Через дев’ять місяців з’явився на світ їх первісток.
З часом кохання, як запашне вино, лише міцнішало. І з’являлися квітки кохання – діточки, любимі батьками, найкращі в світі. «Багато життєвих стежок пройдено нами, рука об руку з чоловіком. А скільки їх ще попереду! Завжди знала, що отримаю його розуміння і підтримку в будь-яких починаннях, а з роками ми взагалі навчилися розуміти одне одного з півслова», - очі Наталії Анатоліївни світяться ніжністю, коли розповідає про коханого чоловіка, з яким вони разом йдуть по життю більше чотирьох десятків років.
Займаючись улюбленою професією, Наталія Анатоліївна працювала і в шкільній їдальні СШ № 2 (тоді день у неї розпочинався о 4-й годині ранку, щоб встигнути все приготувати для школярів), і в колгоспі. Робота їй дуже подобалася. Вона із захопленням бралась за справи і дуже полюбляла, коли її запрошували готувати до когось на свята. Ось де різноманітність, складність страв та її фантазія давали їй змогу «розвернутися»!
Зріле життя Наталії Алєксєєнко можна порівняти з триярусним святковим тортом – адже саме трьох діточок нажили вони з коханим чоловіком. А між духмяними ярусами – насичені різним смаком прошарки – здобутки та перемоги, тривоги і непорозуміння – як в особистій, так і в професійній сферах… Підросли діточки, знайшли свої другі половинки – і у великій родині Алєксєєнків з’явилися троє онуків: найменшому з них лише півтора рочки, середній онучці дев’ять. А старша онучка – Влада – вже навчається в 10 класі другої міської школи. Всі онуки дуже люблять свою бабусю і завжди з радістю поспішають до неї у гості.
- Навкруги бабусі гуртується уся велика родина! Вона створює таку атмосферу взаємної любові і поваги, об’єднує нас не лише за столом з надсмачними кулінарними шедеврами, а й на власному прикладі вчить підтримувати одне одного, уважно ставитися до оточуючих, - із захватом розповідає про Наталію Анатоліївну онучка Влада. І всі багаточисельні знайомі та друзі героїні нашого допису не зможуть з нею не погодитися. Адже хто б до неї коли не звернувся, завжди отримує і влучну пораду, і добре слово, і дієву допомогу.
Зараз Наталія Анатоліївна з чоловіком мешкають у Луб’янці. Їх, безсумнівно, можна назвати щасливою родиною із справжнім багатством – гарними дітьми і люблячими онуками. Хочеться побажати, щоб доля подарувала нашій героїні міцного здоров’я та миру в країні, щоб кожен наступний день був схожим на келих гарного шампанського - приносив лише добрі новини і паморочив голову прекрасним настроєм.
Н. ТРОЦЕНКО