Свято кожного дня
В останній травневий день розпочали свою роботу пришкільні табори відпочинку. Як дітлахам там ведеться? Й чи не набридла їм, бува, школа за цілий рік і відвідування табору для них – просто нудний обов’язок? Ми вирішили не сушити надаремно собі голову, а отримати відповіді на свої запитання, так би мовити, з перших вуст. Тож нашими респондентами стали директори навчальних закладів, педагоги та самі учні.
Разом з головним спеціалістом з інформаційної діяльності та зв’язкам з громадськістю міської ради Світланою Ісаєвою ми побували в першій, третій і четвертій школах. І отримали однозначну відповідь: учням там подобається! Причому ми запитували їх про це й наодинці, вдалині від вчительських вух. І – аж очі горять – таки подобається! Та і як може бути інакше, коли вони там ганяють собі м’яча на футбольному полі, грають у волейбол, а менші у класах, тимчасово перетворених на ігрові кімнати, знаходять собі заняття за своїми вподобаннями, переглядають цікаві телевізійні передачі. Старші ж підрізають кущі, пораються на пришкільних ділянках, де росте усіляка різність, наводять лад на територіях шкіл – тобто, задіяні усі, окрім учнів випускних класів. І, треба сказати, що все це робиться не «з-під палки», а весело, з жартами, юнацьким запалом. Усіляко про них піклуються очільники пришкільних таборів – Євгенія Павлівна Бородавка (1 школа), Катерина Іванівна Кухар (3 школа), Валентина Іванівна Волошина (4 школа), вчителі та вожаті. А які смаколики випікають для дітлашні кухарі! Мабуть, це не прості кухарі, а кухарі-чарівники, якщо вони примудряються харчувати дітей на 15 (а в четвертій школі усього на 12) гривень! Причому харчування дворазове. І школярі стверджують, що їм ті обіди дуже смакують. Мабуть, треба і собі колись вибрати час та навідатися до вправних жіночок-кухарочок на майстер-клас, аби навчитися смачно і разом із тим економно готувати.
Діти вже побували на деяких екскурсіях, а скільки усього цікавого чекає на них ще попереду! Це і відвідини Січі на Хортиці, поїздки до Полтави, Асканії-Нова, монастиря Успенської Божої Матері, огляд дніпропетровської діорами, музеїв п’ятої школи та пасажирського вагонного депо, похід до пожежної частини, до газового цеху, прогулянки парком… А щодо усіляких розважальних заходів – то про це й говорити не доводиться – їм просто «несть числа»! Адже вчителі завчасно подбали про те, аби дітлахам не доводилося сумувати і створюють для них справжнісінькі свята кожного табірного дня.
О. МУЛЬОВАНА