В. СОРОКОВСЬКИЙ: Система місцевого самоврядування потребує змін!
Ми продовжуємо серію публікацій про майбутнє впровадження адміністративно-територіальної реформи на теренах Синельниківщини розмовою з Славгородським селищним головою Василем Сороковським. За повідомленням Василя Станіславовича, Славгородщині вистачає потенціалу, щоб стати окремою адміністративно-територіальною одиницею.
- За усіма існуючими вимогами наша громада може не об’єднуватися з іншими. Адже маємо більше трьох тисяч населення, крім того, наша селрада єдина в районі змішаного типу, бо тут розташовані і сільськогосподарські, і промислові підприємства. Ми, звісно ж, запропонували усім сусідам приєднатися до нас, та ніхто не пристав на нашу пропозицію, - розповів Василь Сороковський та додав, що славгородці дуже обурювалися на пропозицію щодо створення центру об’єднаної територіальної громади в Синельниковому, адже діставатися до райцентру за кожною довідкою було б далеченько.
- А от сформувати ОТГ з центром у Славгороді – це цілком прийнятний варіант, тим більше, що за умови прийняття відповідного закону матимемо у нас представників усіх соціальних служб (пенсійного фонду, соцзахисту тощо), міліції, пожежників і так далі, що створить більш комфортні умови для обслуговування населення. Але для того, щоб люди розуміли переваги такого реформування, їм потрібно все докладно роз’яснювати, оскільки негативні наслідки усіляких попередніх «реорганізацій» викликають у них недовіру до будь-яких змін, - підкреслив Василь Станіславович. – А те, що систему місцевого самоврядування давно пора реформувати, ні в кого не викликає сумніву. Треба змінювати стереотипи мислення, підхід до роботи, потрібні нові енергійні люди, котрі готові будуть працювати, не жалкуючи сил, для розвитку територій. Слід укрупнювати маленькі громади, щоб вони ставали сильнішими, мали змогу розв’язувати свої проблеми. Та при цьому держава має забезпечити дотування бюджетних установ – медичних, освітніх, культмасових, і це – світова практика, яка давно зарекомендувала себе як найбільш ефективна.
За словами нашого співрозмовника, Славгородська селищна рада вже відчуває переваги бюджетної децентралізації – лише завдяки залишеному на місцях земельному податку доходи місцевої скарбниці перевищать мільйон гривень.
Від акцизного збору несміливо запланували надходження у розмірі 5 тисяч гривень, отримали – усі 25, до яких влітку додадуться гроші від продавців пива. Тобто, 2015 рік – це такий собі час випробовування місцевими громадами своїх сил щодо фінансового самозабезпечення та окреслення перспектив для розвитку.
- Ось тут і виникає питання: як же ці кошти засвоїти, адже маємо безліч проблем, які треба терміново вирішувати (покіс бур’яну, вивезення та утилізація відходів, ліквідація стихійних сміттєзвалищ, заміна непрацюючих очисних споруд, ремонт пам’ятника тощо), проте не існує ліцензованих підприємств, з якими можна укладати договори на це. Або ремонт доріг: є райавтодор, фахівці якого могли б його виконати, проте в них немає техніки, а ті кілька одиниць, що залишилися у наявності, лагодять траси, - поділився Василь Станіславович. – Раніше над цим питанням не замислювалися, адже протягом останніх років у місцевих рад елементарно не було коштів.
Не до кінця зрозумілою залишається і така посада як староста, котра з’явиться в результаті впровадження адміністративно-територіальної реформи. На Славгородщині можливе обрання двох осіб для цієї роботи, щоб одному старості підпорядковувалися Тургенєвка, Польове, Новоолександрівське та Новоолександропіль, іншому – Бегма та Первозванівка.
- Та якими будуть повноваження у цих старост, ким вони насправді стануть – наглядачами чи посадовими особами місцевого самоврядування – поки що не зрозуміло. Робота по реформуванню тільки-но розпочинається, подивимося, якими будуть результати у пілотних районах Дніпропетровщини, вивчатимемо їхній досвід, - зазначив Василь Сороковський.
Перші кроки у переосмисленні вимог сьогодення вже роблять мешканці Тургенєвки – тут, згідно з рішенням районної ради, з 1 вересня поточного року місцева школа перетворюється на початкову. І хоча люди звикли, що школа в селі має бути, та дуже багато учнів з цього села щодня їздять на навчання до Славгородської СЗШ. «Тому, я вважаю, таке рішення не стане катастрофою. Більше того, це приміщення можна було б взагалі пристосувати для інших, більш важливих потреб, наприклад, перетворити на гуртожиток», - переконаний селищний голова, який керується, в першу чергу, економічною доцільністю.
До речі, економити енергоносії планують і в навчальному закладі центральної садиби – за ініціативи районної влади тут вже побудовано котельню, яка працюватиме на твердому паливі (брикетах з соняшникового лушпиння, які виробляє одне з місцевих агроформувань – ТОВ «ДВК»). Проте, за словами Василя Сороковського, при розробці проекту, напевне, виникли якісь неточності, які призвели до пориву шкільної опалювальної системи при пробному запуску. Скоріш за все, потужність встановлених котлів завелика для старих труб, та це питання можна вирішити, під’єднавши до опалення і розташований поблизу дитячий садочок.
Про майбутню зиму з астрономічними цінами на газ заздалегідь турбуються і пересічні славгородці – представник селищної ради вже здав до управління соцзахисту населення РДА більше двохсот декларацій та заяв на отримання субсидії. Ця робота триває і зараз. Крім того, піклується селрада і про три десятки переселенців зі Сходу України, які оселилися на гостинній славгородській землі в очікуванні миру на своїй малій батьківщині. Тут, в переважній більшості, мешкають інваліди та пенсіонери, котрі одержують соціальні виплати, та поки що не можуть повернутися додому – там все в руїнах, тривають бойові дії.
- Можна все зробити, будь-які проблеми вирішити, тим більше, що в нас живуть дружні, працьовиті люди. А час та досвід покаже, в якому напрямку треба рухатися для блага нашої громади, - підсумував розповідь про сьогодення та плани на майбутнє Славгородщини селищний голова. І з цим важко не погодитися, адже зміни, яких прагне суспільство, вже стоять на порозі. Треба тільки пересилити острах, закатати рукави і будувати цивілізоване суспільство для прийдешніх поколінь.
С. КАДОШ