Відповідальна праця однодумців, любов до землі та дощі – запорука фермерського успіху

Відповідальна праця однодумців, любов до землі та дощі – запорука фермерського успіху

14 років тому на мальовничих землях Роздорської селищної ради було створено приватне підприємство „Роздолля”. Тоді в розпорядженні аграріїв був лише один трактор, але, поступово розвиваючись, господарство придбало всю необхідну техніку – трактори, комбайни, машини.
- Спочатку доводилося брати кредити, але, починаючи з 2007 року, обходимося власними силами та коштами для розвитку підприємства, - розповів керівник ПП „Роздолля” Євген Мельник. – Ми з невеликим колективом (6 чоловік) обробляємо близько 400 гектарів землі, вирощуємо ярий ячмінь, соняшник та озиму пшеницю, яка цього року вся перебуває в хорошому стані.
В господарстві працюють місцеві жителі - мешканці села Роздолля, сюди ж більшість з них передали в обробіток свої паї, середній розмір яких сягає 8,22 га. За повідомленням Євгена Мельника, кожен орендодавець отримує за свою ділянку 10,5 тисяч гривень.
- На мій погляд, площа землі в обробітку до 500 гектарів є оптимальною для невеликого агроформування. Це дає змогу вчасно і в повному обсязі виконувати усі необхідні агротехнічні заходи. Зараз, наприклад, до початку збирання озимини займаємося прополкою соняшника. Потім, десь через місяць, комбайни поїдуть на пшеничні поля. От аби ще дощі вчасно випадали та ціна на збіжжя була прийнятною, то взагалі все було б добре, - зазначив керівник ПП „Роздолля”.
Євген Мельник з оптимізмом впевненого в собі керівника дивиться у завтрашній день, розуміючи, що задля успішного результату треба працювати з повною віддачею, з любов’ю до землі, з вірою в людей. На запитання, хто в колективі трудиться найкраще, посміхається: „В нас всі молодці, кожен працює відповідально, на совість, тож виділити не можу жодного”. А щодо майбутнього впровадження адміністративно-територіальної реформи знижує плечима: „Вважаю, для нас, трударів на землі, нічого від того не зміниться. Як вирощували хліб, так і робитимемо це надалі, аби тільки ніхто не заважав”.
С. КАДОШ