Вишивка – то молитва без слів

Клуб вишивальниць «Муліне» відсвяткував подвійний ювілей – п’ятиріччя від дня свого заснування та рік з того часу, як експозиція наших миткинь була розміщена в музеї бойової та трудової слави Синельниківського пасажирського вузла. Є символічним, що цей славний ювілей співпав із святкуванням Дня Соборності та Свободи України – адже вишиванка з давніх-давен була символом нашої держави. Отже, саме 22 січня в стінах музею відбулася зустріч справжніх друзів - членів мистецького клубу, яка пройшла під гаслом «З Україною в серці».

Катерина Леонтіївна Іванющенко, організатор та натхненник творчого клубу, привітала своїх жінок – справжніх чарівниць, які своїми руками створюють невимовну красу, з ювілеєм. А шановних гостей – поціновувачів їхнього мистецтва – з новорічно-різдвяними святами та Днем Соборності України і побажала всім присутнім на святі «успіху – від життя; прихильності – від долі; любові - від тих, хто поруч». Пролунали з її вуст щирі слова подяки на адресу міського голови Д.І. Зражевського, керівника пасажирського вагонного депо С.Ю. Кебала та господині музею В.І. Гузенко за надану можливість розміщення їхніх творчих доробок в цих гостинних стінах, де будь-хто може ними помилуватися.

А помилуватися і дійсно є чим: тут і вишиті ікони, і картини, і рушники, і сорочки, навіть чобітки є… Кобзар, як живий, пильно вдивляється тобі в очі, немов промовляє: «І мене в сім’ї великій, в сім’ї вольній, новій не забудьте пом’янути незлим тихим словом». До речі, окрім вишитих шедеврів, експозиція вміщує в собі також і витвори з хлібу, чеканки тощо.

Під час святкування до музею завітали щедрувальники з усіма потрібними атрибутами – учасники театральних колективів «Експромту» і «Веселого вулика» з побажаннями усіляких гараздів у новому році, за що отримали від членів клубу кошик із солодощами. Ці ж юні дарування згодом перетворилися на справжніх «моделей» - хоч у них під ногами і не було подіуму, однак хлопці та дівчатка не гірше від професіоналів продемонстрували різноманітні вишиванки, створені руками членів клубу. Кожній із вишиванок, ніби живим істотам, руко-дільниці надали ймення – «Патріотична», «Для коханого», «Для донечки», «Для улюбленого онучка» тощо. Жінки розповіли, що кожний візерунок та колір мають своє астральне значення. Наприклад, помаранчевий колір символізує енергію та драйв; жовтий – тепло й повагу до старшого покоління; червоний – любов; чорний – урочистості; блакитний – ніжність та спокій…

Анна Іванівна Гопка урочисто винесла ікону з ликом Христа-Спасителя, яку вишила власноруч. Ікону, а також вишиті мулінівцями носовички для військовослужбовців із зони АТО, освятив отець Сергій. Волонтер Вероніка Стенько запевнила, що неодмінно передасть їх нашим хлопцям, які із задоволенням приймають такі невеличкі даруночки-обереги – вони зігрівають їм серця під час запеклих боїв та нагадують про рідну домівку.

До речі, дуже цікаво було дізнатися від знаної вишивальниці про те, що існувала така давня традиція – матуся дарувала вишитого рушника своїм дітям в дорогу «на згадку, на долю». А, наприклад, у давнині наречена повинна була до весілля вишити… аж 40 рушників! У наші часи їх число скоротилося до 5: під ноги (він найважливіший); набожник; союзний; під коровай; поминальний. Майстриня детально розповіла, які візерунки та кольори притаманні тому чи іншому рушникові. Члени клубу впевнені: будь-яка українська вишивка несе у світ енергію любові та благодаті Божої.

На ювілярів в цей святковий день просто пролився рясний дощ із привітань і подарунків. І найдорожчими для них, безперечно, стали пісні, виконані фольклорним ансамблем «Калина», Ігорем Білим, Володимиром Фоменком, власні вірші, прочитані Кімом Беєм та іншими гостями свята, нова книга Валентина Василенка, сторінки якої присвячені і творчості майстринь «Муліне».

Не можна не погодитися зі словами Катерини Іванющенко, яка наголосила, що вишивка має зв’язок із космосом і створює позитивну енергетику. Вона, нібито берегиня, несе із собою генетичний код українців. Вишивка, в якій закладене добро, разом із тим є заступницею від ворога. Тож можна з впевненістю сказати, що таке рукотворне диво, як наша українська вишивка – то  справжня молитва без слів.

С. ЗЕМЛЯНСЬКА