Взявся за гуж – зроби справу як треба!
До нашої редакції звернулись жителі двадцятого будинку, що по вул. Колійна (ст. Синельникове-2). Вони переймалися через те, що з двох вікових тополь, які ростуть зовсім поруч із їхнім багатоквартирним будинком, час від часу на покрівлю падають гілки і її шкодять. А ще – вони загрозливо похилися в бік будинку, тож давно вже назріла пора їх обрізати. Звісно, що власноруч їм те було зробити несила (бо занадто вони величезні), тож вони звернулися до міської влади з проханням їм допомогти в цьому питанні. В проханні людям не відмовили, однак з якихось причин ця справа відкладалася з дня у день – то вітер дме, то дощ періщить, то…
Після нашої публікації співробітники ВО ЖКГ – молодці, хлопці! – з ентузіазмом взялися до справи. Кілька днів поспіль, не зважаючи на те, що надворі вже була зима, комунальники з допомогою автовишки потроху спилювали обох велетнів. «Звісно, не обійшлося без прикрощів, - говорить місцева мешканка Людмила. – Під час робіт над моєю квартирою у двох місцях гілками було пробито покрівлю. Та я не ремствую, все це поправимо. Що треба, полагодимо, головне, аби хлопці довели роботу до кінця. Коли вони від’їжджали, то запевнили нас про те, що невдовзі повернуться, аби закінчити свою роботу. Навіть заборонили нам гілки, що впали на дах, прибирати. Буцім, вони стануть своєрідним амортизатором для більш товщих гілок. Пообіцяли обрізати набридлі вже всім нам старезні дерева до першої розвилки. А вже далі ми б закінчили справу самі – планували з пеньків кору зрізати, залишки сіллю засипати, вони й всохли б. Тобто, вирішили б цю проблему раз і назавжди».
Однак, намарно жителі будинку виглядали на повернення комунальників – день за днем минав, а до них так ніхто більше й не приїздив. Нерви в людей не витримали – вони знову звернулися до міськради. Чекали далі. І… дочекалися: їм було надано відповідь на звернення за реєстраційним № 01-11/1436, в якій виконавчий комітет Синельниківської міської ради за підписом міського голови Д.І. Зражевського повідомив, що «… роботи по санітарній обрізці двох дерев на подвір’ї будинку № 20 по вул. Колійна виконані Синельниківським міським комунальним підприємством «Виробниче об’єднання житлово-комунального господарства» в повному обсязі».
Гадаємо, що комунальники посилатимуться на діючі норми, згідно з якими визначається висота дерева, яке санітарно обрізають. Однак - це прекрасно видно на фото – стовбури тих дерев здіймаються далеко вище будинку, тож загроза від їхнього падіння так нікуди й не поділася. До того ж хлопці, мабуть, вирішили покреативити – одній з деревин зробили таку собі патріотичну «зачіску». Вони залишили одну довжелезну гілку - на кшталт козацького оселедця. Під поривами вітру той «чуб» загрозливо хитається, тож очевидно, що без підтримки своїх колишніх «братів» з часом він таки впаде на дах.
Цікаво: чи існує для дерев якийсь віковий ценз? Гадаю, що твердження місцевих старожилів можна вважати цілком історичним фактом, тож на них і спиратимемося. Віталій Володимирович Яцеленко (йому вже вісімдесят вісім виповнилося), який в дитинстві деякий час жив у цьому будинку, розповідає: «Вже тоді ці дерева були величезними. Колись тут була ціла алея з таких тополь – вона вела від будинку й до самого вокзалу. Ще моя бабуся розповідала, що посадили її, коли будували залізницю, наше місто закладали. Маю великі сумніви, що це задля краси зробили. Радше за все, аби дерева перешкоджали виникненню великих заметів снігу на залізниці. Не було ж раніше такої потужної техніки для прибирання снігу, як зараз, все вручну робилося. Тож імовірно, що тополі виступали в ролі своєрідного природного щита. Можна впевнено сказати, що вони є ровесниками Синельниковому».
Нещодавно нашому місту 150 років виповнилося; отже, стільки ж і тим горезвісним деревам «стукнуло». Поступово більшість з них видалили, бо вони з часом всохли, а цим – хоч би що, ростуть собі. Мабуть, в цьому місці якась незвичайно добра аура. Матимемо надію, що вона діє не лише на рослинність, а й на людей. І вони житимуть в цьому будинку дуже довго та щасливо, тож не варто зайвий раз псувати їм нерви. Величезне прохання до комунальників: будь ласка, доведіть справу до логічного кінця, якщо вже ви за неї взялися.
О. МУЛЬОВАНА