Як на Роздорщині Івана Купала святкували
Цей райський куточок – берег ставу, що на Роздоллі – створила сама природа немовби спеціально для того, аби місцеві жителі тут усілякі свята відзначали, коріння яких сягають у глиб віків. Звісно, що праматінці Природі допомогли й люди: ставок дбайливо доглянутий – тут видалили зарості очерету, а на пляж завезли пісочок, що ніби пестить босі ноги відпочивальників. І хлюпотіння невеликих хвиль навіює ілюзорне відчуття, нібито ти знаходишся поблизу якогось чарівного казкового озера. Відпочивати тут – справжнісіньке задоволення, особливо для дітлахів і затятих рибалок. Місцеві жителі говорять, що якщо довгенько вдивлятися в глибину чистої прозорої води цього водоймища, то там можна навіть русалку вгледіти. Й цьому можна повірити – у надвечір’ї налаштовуєшся на будь-які містичні прояви. І очікуєш, нібито зза дерев ось-ось визирне мавка з уквітчаною віночком головою. А волохатий лісовик заухає, зарегоче моторошно, ніби пугач, – і лячно, і весело! Справжнісінька фантасмагорія ніби розлита тут у повітрі, і ти мимоволі чекаєш на дивні й тільки хороші події, які ось-ось трапляться в твоєму житті. І якраз у цю містичну годину, коли сутінки вже спроквола огортали берег ставу, тут зібралися жителі з усіх куточків Роздорщини – і молодь, і люди більш старшого віку, аби разом взяти участь у сповненому таїнств і веселощів святі Івана Купали.
Вже вп’яте саме на цій мальовничій місцині проводиться таке дійство. Голова Роздорської ОТГ Сергій Забудько говорить, що коли п’ять років тому у нього виникла така задумка подарувати роздорцям справжнісіньку Купальську ніч, то його гаряче підтримали в цьому місцеві жителі. Тоді він і гадки не мав, що таке спільне свято стане традиційним – люди просто захопилися цією ідеєю. Адже це – ніби доторк до чогось одвічного, непізнаного, втаємниченого, - до того, чим жили, в що свято вірили наші пращури. І кожен – підсвідомо – як колись вірили тому люди в сиву давнину - мріяв, що цієї ночі пощастить саме йому зірвати цвіт папороті – символ одвічного кохання. Геть усі клопоти і важкі думки! Зараз для них тут немає місця. Душі й серця кожного відкриті назустріч усьому світлому, доброму й непереможному. Відкриті назустріч його величності Коханню, яке править цим світом.
Цьогоріч святкування Івана Купали проводили дещо в інакшому форматі, ніж до того звикли глядачі. На тих, хто тут зібрався, очікували колиска життя – прозора вода, ласкавий пісочок, запашний смачнючий шашличок і… цікава казка. Так-так, сюди завітала справжнісінька казка про Івана Царевича, щоправда в новій інтерпретації. Сценарій для, можна так його назвати, мюзиклу (бо його впродовж доволі тривалого часу змінювала череда з феєричних танцювальних і пісенних номерів) написала завідуюча Роздольским сільським клубом Олена Кострова. Вона разом із односельцями, які ненадовго перетворилися на справжнісіньких акторів, із запалом взялися до справи – шили сценічний одяг, проводили репетиції концертних номерів. Сергій Забудько говорить, що в тому дійстві, окрім дорослих, взяли участь практично всі роздольські дітлахи. Бо всі вони, як один, - справжнісінькі талановиті зірочки, які уквітчали собою небосхил своєї малої батьківщини. «Нехай всі вони не є професіоналами у справі мистецтва, але їм все це надзвичайно подобається. І, погодьтеся, всім їм притаманні неабиякі смак та артистичність, бо своєю грою наші актори просто беруть за душу», - з теплом відгукується про своїх односельців Сергій Забудько.
Як же всі вони хвилювалися, ті новоявлені актори! За лаштунками перевдягалися у сценічні костюми, похапцем накладали останні штрихи гриму, і все це – у веселій гамірній метушні. І хоч замість сценічних підмостків під ногами в них був усього лише берег ставу, місцеві аматори повністю заволоділи увагою глядачів. Вони – такі надзвичайно голосисті й пластично рухливі – буквально змусили всіх присутніх їм підтанцьовувати, підспівувати, весело сміятися у найкомічніші моменти дійства.
Мабуть, навіть духи лісової та водяної стихій і собі блукали десь поруч, адже й їм цікаво було поглянути на пригоди роздорського Івана Царевича, який надто вже був до жіночої статі охочим. І жінки в ньому душі не чаяли – і грузинка, і індійська наложниця, і навіть слов’янська Роксана (до речі, акторці вдалося створити дуже колоритний персонаж – куди тій Вірці Сердючці! – прим. ред.) – всі намагалися заполонити його серце. Та намарно – молодик захоплювався дівчатами лише ненадовго. Він швидко втрачав до них інтерес і відсилав їх від себе. Батькові все те набридло, тож він надумав врешті-решт свого сина оженити. Тож він наказав молодикові знайти і взяти собі за дружину найкращу в цілому світі жінку. А за повір’ям, хто в Купальську ніч зустріне свою Агрофенушку, той і стане найщасливішим чоловіком. І вирушив Іван Царевич на пошуки своєї долі…
Голова Роздорської ОТГ Сергій Забудько привітав свою громаду зі святом. «Лише раз на рік цвіте папороть. І я бажаю кожному з вас – незалежно від віку – знайти свою омріяну квітку кохання. Щастя вам усім, любі мої, здоров’я, добробуту в кожному домі», - побажав односельцям Сергій Олексійович. І ви знаєте, дуже приємним було те, що очільник Роздорської громади не перетворив імпровізовану сцену на ораторську трибуну. Він прекрасно розумів, що усілякі протокольні промови тут будуть недоречними й ними можна було б просто зіпсувати приємне враження від святкування. Лише в приватній бесіді він розповів, що для того, аби таке свято відбулося, йому допомогли депутат районної ради Костянтин Меренчук, депутат обласної ради Василь Астіон, підприємці Євгеній Мельник, Олег Кучеров, Юрій Кривонос, Микола Левенчук та інші небайдужі роздорці. А депутат районної ради Костянтин Меренчук, який також був присутнім на святкуванні, зазначив, що проводити такі свята – то дуже мудра задумка. Адже люди під час таких заходів не лише отримують задоволення і відпочивають, а й згуртовуються, відчувають себе єдиною родиною. А його донька Кіра – справжнісінька талановита акторка міського дитячого центру творчості – додала, що свято їй надзвичайно сподобалося, як і приязні, закохані в свій рідний край, місцеві жителі.
Так, свято вдалося на славу! Це можна було прочитати неозброєним оком по радісних та усміхнених обличчях сільчан. Сподобалося тут і нам: ми навіть монетку кинули в прозорі води роздольського ставу, аби навідатися сюди й наступного року…
Перші кроки Роздорської ОТГ
В грудні 2016 року було створено Роздорську об’єднану громаду - з тих пір спливло вже близько семи місяців. Люди, які тут живуть, поступово звикають до думки, що вони нарешті стали самостійними. Адже не так воно просто: взяти й разом скинути з себе тягар тих невидимих оков, якими обплутали по ногах і руках владні начальники, що стоять вище за тебе. І вказують селянину – справжньому господарю своєї землі: як жити, як сіяти, куди зароблені громадою гроші використовувати...
Для того, аби вже зараз говорити про якісь глибокі зрушення та зміни в об’єднаній громаді, пройшло ще зовсім мало часу. Все те на них чекає попереду – досягнення, здобутки, нові звершення. «Головне – вірити в світле майбутнє та йти, нікуди не звертаючи, з обраного громадою шляхом. І нічого не боятися! Бо все в нас вийде – ми неодмінно навчимося самостійно, без вказівок зверху, господарювати, - впевнений голова Роздорської об’єднаної територіальної громади Сергій Забудько. – Перші кроки ми вже зробили – обрали депутатський корпус і виконавчий комітет. Безперечно, нашому прикладу піонерів-першопроходців наслідують й інші громади, адже самостійність – це здорово! І це скоро зрозуміють усі».
Роздорці пішли далі - за власні кошти викупили другий поверх адміністративної будівлі селради. Після ремонту там буде ЦНАП розташовуватися, де фахівці Центру надаватимуть місцевим жителям різноманітні послуги. Які саме – поки що достеменно невідомо, адже їх існує близько ста. Та, безперечно, найнеобхідніші з них надаватимуться тут же, на місці. І ті питання, які потребуватимуть свого вирішення на районному або губернському рівнях, допоможуть людям оформити місцеві фахівці або обраний староста. Зараз першочергове для роздорців завдання - об’єднатися, створити необхідні для якісного функціонування новоствореної громади відділи. Тож наразі тут повним ходом йде процес реорганізації структури виконавчого комітету об’єднаної громади. Це не так швидко виходить, як того хотілося б. Та, як то кажуть, не відразу Київ будувався…
Зараз тут очікують на інфраструктурну субвенцію від держави – це близько двох мільйонів гривень. Під ці гроші вже готуються потрібні проекти. В планах – перевести вуличне освітлення на баланс селищної ради (зараз за це сплачують власні кошти люди), відремонтувати місцеві дороги та вирішити безліч інших нагальних справ.
«Впевнена, що об’єднання громади – то справа добра! – стверджує жителька Роздолля Людмила Твердохліб. – Зросла чисельність нашої згуртованої родини. А чим більше в сім’ї добрих і працьовитих людей, тим краще для всіх. І те, що своїми грошима розпоряджатиметься сама громада – беззаперечний плюс. Адже хто, як не самі люди, що тут живуть, краще за всіх знають проблемні питання, які першочергово потребують вирішення. Та ще й з таким головою, як наш Сергій Олексійович Забудько, безперечно, ми гори звернемо! Адже він, як рідний батько, і в біді, і в горі разом з нами – завжди підтримає, допоможе, розрадить і вчасну пораду дасть». «Це дуже добре – разом працювати, справи вирішувати, відпочивати. І дуже добре, що є у нас такий голова, який може для цього згуртувати й об’єднати громаду», - підтримав думку Людмили і Сергій Фісун. «Об’єднання громади в одне ціле – це воістину революційний крок вперед, - впевнений депутат районної ради, сільгоспвиробник Костянтин Меренчук. – Без сумнівів, все, що робиться наразі, неодмінно повернеться на користь для громади. Адже без руху вперед нема чого сподіватися на динамічний розвиток».
Така непохитна впевненість людей в краще життя вже в близькому майбутньому не може не радувати. Адже саме на них – оптимістів, активістів і патріотів, і буде покладено величезну й святу місію – свій рідний край розбудовувати!
О. МУЛЬОВАНА