З 40-річчям тебе, наш ліцей!
На минулому тижні Синельниківський професійний ліцей відзначив свій 40-річний ювілей. Сорок років – прекрасна пора! Як для людини, так і колективу однодумців, які за доволі тривалий час спільної праці перетворилися на такий собі єдиний злагоджений механізм. Коли тобі «стукнуло» сорок – ти ще молодий, сповнений сил, амбітних планів і задумів. І разом з тим в цьому віці вже приходять мудрість, досвід, зважене оцінювання сучасних реалій.
Отже, 25 жовтня в стінах ліцею зібралися всі ті, хто впродовж цих років віддавав свої сили, майстерність, досвід і тепло вихованцям закладу. Перед початком урочистостей старший майстер ліцею Анатолій Миколайович Журавель провів змістовну екскурсію майстернями закладу. Особливе тепло, навіть своєрідну ностальгію викликала ця ювілейна зустріч у ветеранів. Згадки залишаються з людьми назавжди, особливо в тому разі, коли пам’ять послужливо відтворює безліч важливих і приємних моментів…
Урочистості розпочалися Державним Гімном України. З першим вітальним словом до ліцейної громади звернулася Тарсукова Валентина Миколаївна, яка працювала заступником директора з навчальної роботи. У своїй промові Валентина Миколаївна привітала присутніх з такою поважною ювілейною датою, подякувала ветеранам освітньої галузі, педагогічним працівникам за довголітню сумлінну працю на ниві профтехосвіти та побажала їм міцного здоров’я та успіхів.
Багато щирих і теплих слів лунало цього дня на адресу ліцею та його господарів з вуст гостей свята. Вони бажали, аби педагогічна майстерність, досвід і професіоналізм у справі підготовки та виховання підростаючого покоління і надалі служили зміцненню нашої рідної України. Ветерани педагогічної майстерності, які стояли у витоків заснування ліцею, розповідали історії становлення закладу та ділилися приємними спогадами. Наприкінці урочистостей працівники ліцею отримали квіти й відзнаки за їх багаторічну сподвижницьку працю, за любов і тепло, якими вони щедро діляться з учнями, за те, що дали путівку в життя тисячам достойних людей.
А ліцей тим часом продовжує жити своїм життям. Ми впевнені: тут навчатимуться премудростям робітничих професій ще не одне покоління наших юних синельниківців. Безсумнівно: професійні й дисципліновані робітники завжди потрібні в будь-якій галузі. Навчати цим навичкам юних ліцеїстів – не лише обов’язок, а й життєве кредо педагогів і майстрів. Історія СПЛ (Синельниківського професійного ліцею) бере початок з 1978 року, коли 4 жовтня побачив світ перший наказ по училищу про зарахування учнів на навчання. Це були часи розквіту ресорного заводу, який мав всесоюзне значення й постійно потребував кваліфікованих робочих рук. Завод був справжнім гігантом, з його конвеєрів сходила продукція, яка могла забезпечити практично всі вітчизняні машинобудівні заводи. Слали ресори й запчастини до них також і на експорт; життя на «Комінтерні» не стихало ані вдень, ані вночі – всюди потрібні були люди. Саме з метою підготовки кваліфікованих робітничих кадрів машинобудівної галузі й було відкрите міське ПТУ № 38 (тож його з повним правом можна було б назвати дітищем ресорного заводу – прим. ред.); в 1984 р. – реорганізоване та перейменовано на СПТУ № 38 м. Синельникове; в 1992-му – на ПТУ № 38. І вже з 2002 року й до сьогодні заклад зветься: Синельниківський професійний ліцей. Та, попри різні найменування, в усі часи тут думали про головне: якнайкращим чином дбати про підростаюче покоління, наполегливо навчаючи його навичкам обраного ремесла. «В нашому закладі немає людей випадкових; такі тут просто не приживаються, - говорить в.о. директора СПЛ Любов Жестовська. – Знаєте, як воно буває в дружній родині: окрім основної роботи кожен, як може, підтримує наш заклад. Ми самі постійно щось лагодимо, підкручуємо, прибиваємо, підфарбовуємо. Окрім того, згідно з новими вимогами стандартів, власними руками робимо переобладнання майстерень (їх потрібно дві – для електрогазозварників та окремо – для газозварників). Роботи вистачає для всіх, адже комплекс великий і його доволі важко утримувати. Зазвичай його підготовка до нового навчального року ведеться силами наших працівників».
Та повернімося до витоків створення ліцею. Першими професіями, яким навчали тодішню молодь, були: слюсар механозбірних робіт; слюсар-інструментальник; пізніше – зварювальник; контролер ВТК; електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування. З часом розширився перелік професій, потрібних і для інших галузей, які існували в місті: кухар; швачка. Після налагодження зв’язків з Придніпровською залізницею до переліку додалася професія механіка рефрижераторного потягу. Змінювався й розширювався список професій, яким навчали молодь в стінах закладу. Зараз ліцей «кує кадри» не лише для потреб міста, бо чимало підприємств в Синельниковому скоротили свої потужності, а то й зовсім закрилися. Деяким випускникам через це доводиться шукати долі в інших куточках Дніпропетровської області, а то й поза її межами.
Звісно, що основним контингентом в ліцеї завжди була й залишається наша юнь. А її треба до життя готувати, навчати, так би мовити, життєвій мудрості – це попри різноманітних наук, азів обраної професії, спорту тощо. Людяності навчати, до дорослого життя готувати. Це прекрасно вдається тридцяти двом педагогічним працівникам (27 мають вищу освіту, 3 – навчаються у виші). Як стверджує господиня закладу Любов Жестовська, всі вони – справжні професіонали своєї справи. В стінах закладу, практично від дня заснування й до сьогодні, працюють викладачі: О.І. Вехнік, Н.В. Візніченко, К.В. Марченко. Але й викладачі з меншим стажем роботи не відстають від своїх старших товаришів – вони також душу свою вкладають в улюблену справу.
Майстерні – то царина майстрів виробничого процесу. Слюсарна – з ремонту рухомого складу – за своєю оснащеністю є однією з кращих в області. У верстатній майстерні є токарні, фрезерні та інші верстати. В минулому році відкрито лабораторію кондитерів, на базі якої успішно пройшов обласний семінар. Щорічно кухарі проходять практику на Азовському морі – три роки поспіль працювали в ДОК «Дніпро».
В ліцеї пишаються досягненнями своїх колишніх учнів, які змогли реалізувати свої життєві плани. Серед інших тут тепло згадують про: афганця, нагородженого орденом Червоної Зірки Сергія Ярошенка, який закінчив Дніпропетровський інститут залізничного транспорту; майстра спорту Євгена Садового; випускника-кухаря Андрія Кириченка, який згодом закінчив Харківський державний університет харчової промисловості й наразі є торговим представником компанії «Zeelandia» в Дніпропетровській і Запорізькій областях; Артема Ізулу, який працює су-шефом у ресторані; Сергія Клевжеця – після закінчення Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту він працює на залізничному транспорті; такий самий виш закінчив і Руслан Стрельцов, який наразі працює помічником начальника з безпеки руху в службі вагонного господарства регіональної філії Придніпровської Укрзалізниці; Владислав Півцаєв навчається у Дніпровському транспортному університеті й разом із тим працює у Рефтрансі.
Цьогорічні випускники ліцею Олександр Гриненко, Єгор Пірожков, Євген Устюгов, Володимир Миргородський підвищують свій професійний рівень, навчаючись у залізничному коледжі.
Протягом останніх років в стінах закладу навчаються 320-340 чоловік (3 групи 9-класників та 2 – 11-класників) – це 120-150 учнів. Якщо порівнювати із попереднім десятиріччям, то їх, звісно, менше. Як вважає Любов Жестовська, вагомою причиною цього є демографічна ситуація, а це проблема не лише ПТНЗ, а навіть і ВНЗ. Окрім первинної підготовки, щорічно курсовою підготовкою та перепідготовкою навчаються слухачі різновікових категорій громадян за направленням центру зайнятості та за рахунок фізичних осіб – це ще близько ста чоловік. Комплекс же розрахований 600 осіб.
Напередодні ювілейного дня до ліцею навідався колишній вихованець закладу, а нині – студент четвертого курсу Дніпровського індустріально-педагогічного технікуму Андрій Косенко, який проходитиме практику у рідній «Альма-матер». Хлопець має на меті після закінчення технікуму знову повернутися сюди, тільки тепер вже у ролі викладача. Користуючись нагодою, Андрій вітає із знаменною круглою датою свій рідний заклад й бажає йому процвітання та старанних учнів.
Хоч головною метою навчального закладу є підготовка кваліфікованих робітничих кадрів, не менш важливим є також всебічний розвиток особистості кожного ліцеїста, підготовка його до самостійного життя в умовах сьогодення, формування справжнього громадянина України. А такому можна навчити лише в дружній, люблячій, згуртованій родині, якою, безперечно, і є наш Синельниківський професійний ліцей.
З 40-річчям вас, шановні освітяни й ліцеїсти! З 40-річчям тебе, наш ліцей!
О. МУЛЬОВАНА