Життя довге і прекрасне
Четвертого квітня славетний ювілей, 90-річчя, відсвяткувала мешканка села Веселого Раївської сільради Наталія Юхимівна СОКОДЄЛОВА…
Загальновідомий вислів «В житті – як на довгій ниві» пасує Наталії Юхимівні як нікому іншому. Адже були в її долі і гарні смуги – з радістю і щастям, і гіркі – з воєнним лихоліттям, голодом, тяжкою працею…
- Мої батьки Юхим і Ганна Голуби народилися на Полтавщині - в с. Потеряйки Решетилівського району. Вони народили п’ятьох діточок, а під час колективізації наша родина була змушена переїхати до Донбасу. Потроху життя налагодилося: батько пішов працювати на залізницю, мешкали усією великою родиною у приватній квартирі. Було дуже важко, особливо в голодні 1932-1933 роки, які ми переживали у Горлівці. Матусі довелося найматися до багатіїв, щоб прогодуватися, - згадує іменинниця роки дитинства.
Коли юна Наталія навчалася у восьмому класі, на рідну землю ступила нога ворога – розпочалася Друга світова війна. Батько захворів запаленням легень, тож потрапив до трудової армії – рив окопи, траншеї тощо, та через хворобу його відпустили додому. Щоб не померти від голоду, родина Голубів пішки добиралися на Батьківщину, на Полтавщину. Там, у рідному селі, прожили до 1945 року.
- У 16 років я почала працювати у колгоспі – різноробочою у польовій бригаді. Техніки тоді не було, доводилося боронувати, сіяти, збирати урожай волами, коровами, конями. Це була дуже важка фізична праця, та нічого не вдієш: і батько, і мати дуже хворіли, тож заробляти на прожиття довелося мені, - розповідає Наталія Юхимівна.
Коли відгуркотіла страшна війна, Наталія Юхимівна закінчила школу і почала готуватися до навчання у виші – на жаль, до медичного не вступила (не вистачило балів), тож стала студенткою Ворошиловоградського сільськогосподарського інституту. По закінченню навчання знайшла свою долю – вийшла заміж за Спиридона Павловича Сокодєлова, з яким разом поїхали працювати до Алтайського краю. Саме там народилася донька Таня, але через те, що організм Наталії Юхимівни не зміг адаптуватися до незвичного клімату, довелося повертатися до України.
- Я отримала направлення на роботу агрономом до Синельниківського плодорозсадника, де й пропрацювала з 1952 по 1988 роки. В 1957-му народився син Сергійко, котрий також з самого дитинства закоханий у землю, залюбки працює на ній. Завжди намагалася бути до дітей вимогливою, проте доброю і уважною, турбувалася про їхній розвиток. Так, навчаючись у школі, вони й музичну відвідували – не з-під палки, а за покликом душі, - розповідає ювілярка.
Діти, котрі зросли в атмосфері домашнього затишку і родинної любові, продовжують радувати рідну матусю. Після школи вони здобули вищу освіту – Таня закінчила біофак Дніпропетровського університету і викладає хімію в сільськогосподарському інституті; син Сергій після аспірантури у сільськогосподарському інституті працював науковим співробітником Синельниківської дослідної станції, потім перейшов на роботу до плодорозсадника.
Таня і Сергій вже давно мають свої сім’ї, подарували коханій матусі онуків та правнуків. Наталія Юхимівна мешкає разом з сином та невісточкою Тамарою – єдиною дружною родиною у с. Веселе на Раївщині. Саме тут, у ошатній затишній оселі, і приймала ювілярка вітання з Днем народження. На гостини до неї завітали начальник управління агропромислового розвитку РДА Микола Малюков, представник районної ради Володимир Панченко, Раївський сільський голова Людмила Бойко та секретар районної ради ветеранів України Віталій Петров. Вони вручили ювілярці квіти, дарунки та безліч теплих слів з побажаннями здоров’я, родинної злагоди, особистого щастя, любові та поваги від рідних і близьких. Наталія Юхимівна запросила поважних гостей до столу, а потім разом з ними із задоволенням заспівала мелодійних ліричних пісень – про долю, рідний край, і рушник, що вишивала матуся…
С. КАДОШ